Перейменування на Харківщині: на честь кого з жінок називають вулиці
Зараз на Харківщині йде активний процес декомунізації та дерусифікації, десятки вулиць уже отримали нові назви, а перейменування деяких наразі активно обговорюються в громадах. Напередодні 8 Березня, Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир, «Слобідський край» вирішив поцікавитись, чи називають у Харківській області об’єкти топоніміки на честь жінок.
Наразі в Харківській області перейменуванню підлягає близько 2500 топонімів (вулиці, сквери, площі тощо). Поки що ці процеси не були масовими, у багатьох громадах тільки розпочалися слухання. Люди самі можуть запропонувати нові назви для вулиць, провулків або навіть населених пунктів.
Голова громадської організації «Декомунізація. Україна» Вадим Поздняков зазначає, що нині на Харківщині дуже мало топонімів, названих на честь жінок. Загалом можна сказати, що їх одиниці, переважно це письменниці чи науковиці.
«Ми намагаємося по всіх районах зробити, аби було більше жіночих топонімів, це проблема загальнонаціональна. Але якщо в деяких регіонах 5, 10, 15 %, то в Харківській області все дуже погано», – констатує ситуацію Вадим Поздняков.
Найбільше нових жіночих топонімів поки що в деокупованому Ізюмі. Так, нещодавно там з’явилася вулиця Валентини Черевко. Для ізюмчан це знакова людина, вона заснувала та керувала цирковим колективом «Чудесники», який виховав багато професійних працівників цирку. Жінка все життя там пропрацювала. Також в Ізюмі тепер є вулиця Діани Петриненко, названа на честь відомої оперної української співачки, та вулиця Марії Приймаченко – української народної художниці, а також вулиця Княгині Ольги.
В інших громадах, де вже відбулося перейменування, найрозповсюдженіші жіночі топоніми – це Лесі Українки та Олени Пчілки. Імена, знакові для якогось конкретного населеного пункту, присвоюють дуже рідко. Здебільшого пропозиції щодо місцевих героїв ігноруються, зауважив голова громадської організації «Декомунізація. Україна».
Так, у Богодухівській громаді перейменували 63 топоніми. Робоча група працювала два місяці та слухала пропозиції місцевих мешканців. Серед нових назв одна на честь жінки – Олени Пчілки. А от вулиць на честь місцевих героїнь, які заслуговують на вшанування пам’яті, поки немає. Зокрема, серед видатних постатей, які народилися у Богодухові, Вадим Поздняков називає письменницю, педагогиню, громадську діячку Марію Грінченко.
Одиниці жіночих топонімів і в самому Харкові. Так, на останній сесії міської ради, що відбулася 28 лютого, було перейменовано 18 топонімів. Лише один з них пов’язаний з жінками. Це – вулиця Лісової пісні, названа на честь відомого твору Лесі Українки. Розташована вона поблизу вулиці, названої на честь самої знаменитої авторки. Та експерт з декомунізації зазначає, що вулиці, проспекти чи провулки, які мають ім’я видатних українців, повинні бути в центрі міста.
«У нас є вулиця Лесі Українки та вона на таких задвірках, що її варто було б перенести. Тобто вона є, але не там, де мала б бути. Маяковський, Єсенін, Пушкін – вони всі в центрі», – розповідає Вадим Поздняков.
Формування нової історичної свідомості
Начальниця Північно-Східного відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова говорить, що назви топонімів формуватимуть нову історичну свідомість українців. А в період війни це особливо важливо.
«Сьогодні Україна воює з російськими загарбниками. Топоніміка і загалом символічний простір також є полем бою. рф використовує культуру, спорт та інші сфери як інструмент поширення «руского міра». Саме тому очищення українського символічного простору є необхідною складовою для захисту і перемоги», – зазначає Марія Тахтаулова.
Сама ж Тахтаулова серед видатних українок виділяє історикинь Олександру Єфименко та Наталію Полонську-Василенко. Єфименко – перша жінка-історик, яка здобула докторський ступінь і звання професора в російській імперії. Також була активною діячкою харківської громади.
Полонська-Василенко – історик, архівіст, перша жінка приват-доцент Університету святого Володимира в Києві.
Вадим Поздняков вважає, що обов’язково повинні з’явитися топоніми на честь Олени Спетанів. Це видатна особистість української історії – географ, історик, викладач, учасник національно-визвольного руху. Вона перша у світі жінка, яку офіційно зарахували на військову службу офіцером.
А також Ярослави Стецько – української політичної діячки, яка боролася за незалежну Україну.
Серед харків’ян є пропозиції присвоїти вулицям імена захисниць, які загинули в нинішній російсько-українській війні. Це волонтерка та військова Яна Червона, яка загинула у квітні 2019 року, та доброволиця з підрозділу «Хартія» Владислава Черних, яка загинула в грудні 2022 року.
Яна Червона
Владислава Черних
Жінки залишаються в тіні
Та все ж більшості вулиць присвоюють нейтральні назви.
«Навіть якщо вулицям дають не нейтральні назви, то називають на честь Бандери, Чорновола, Стуса, Петлюри. Це такий загальноукраїнський пантеон. Проте багато є жінок, на честь кого можна назвати. Наприклад, жінки, які діяли весь цей час у національно-патріотичних структурах. Насправді треба це робити, бо виходить, що велика кількість жінок просто в тіні лишається», – відзначає Вадим Поздняков.
Експерт з декомунізації переконаний, що до процесу перейменування потрібно залучати Міністерство культури та фахових спеціалістів. А от у Мінкульті впевнені, що перейменування вулиць – це повноваження місцевих рад. На думку Позднякова, через це за кілька років українці можуть знову повернутися до процесу перейменування топонімів.
«Наша організація, на жаль, наразі не може контролювати й давати всій країні рекомендації. Процес іде дуже швидко, й ми не встигаємо це робити. Було б добре, щоб Міністерство культури залучило фахівців, які б допомогли якісно підбирати нові назви, передивлятися архіви, підшуковувати, щоб тримати баланс. А то через п’ять років доведеться знову вулиці перейменовувати. Може, хай би довше процес перейменування йшов, але все б якісно підбиралося, на віки», – говорить голова громадської організації «Декомунізація. Україна».
Марія Тахтаулова каже, що з харків’янами та мешканцями області треба проводити роз’яснювальну та популяризаційну роботу. Адже багато людей просто не знають історії свого рідного краю.
«Залежно від бажання і можливостей місцевого самоврядування це можуть бути листівки, плакати з відповідною інформацією на зупинках транспорту, дошках біля під’їздів, короткі ролики для соцмереж та місцевих ЗМІ тощо», – зазначає начальниця Північно-Східного відділу Українського інституту національної пам’яті.
На Харківщині процес перейменування об’єктів топоніміки з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну значно посилився.
«Якщо брати ті обставини, в яких опинилася Харківська область, то процес перейменування йде нормально. Насправді Харківщина, 30 % якої було окуповано, не сильно відстає від умовної Полтавщини, де взагалі бойових дій не було, а в деяких моментах і переганяє. Якщо не брати місто Харків та деякі деокуповані території, думаю, що 50–60 % зараз є. Це адекватні темпи. В деяких моментах гнатися не треба», – говорить Вадим Поздняков.
Експерт з декомунізації радить підходити до процесу перейменування виважено та не забувати про героїв, які є знаковими для громад. Це можуть бути як історичні, так і сучасні постаті.
Автор:
Ксенія Карпенко
Завантажується ...