75-річний японець жив у харківському метро, а тепер допомагає новим знайомим із Салтівки

Фумінорі Цучіко – пенсіонер з Токіо. Війна в Україні застала його в Польщі, де він дізнався про людей, які живуть у харківському метро. Тож приїхав до Харкова та поселився з ними.

На станції метро разом із харків’янами Фумінорі Цучіко жив з червня по грудень 2022 року. Розповідає, що найбільшими випробуваннями були відсутність особистого простору та крижана вода з-під крана замість душа. Було дуже холодно! Але тих, хто звертав увагу на його поважний вік, заспокоював: «Не хвилюйтеся, я ще багато чого можу».

Життя у метро

На запитання, як опинився у Харкові, Фумінорі відповідає, що його цікавить тема Другої світової війни. Тож подорожував місцями, які з нею пов’язані, був у Польщі, де й почув про людей у метро в Харкові. Він разом з польськими волонтерами допомагав біженцям з України, які йому про це й розповіли.

Далі все просто: поїхав до Харкова, прийшов у метро, познайомився з людьми та залишився з ними. Вирішив, що має допомагати. Звернувся до співвітчизників, розповів про нових знайомих. Разом зі своїм молодим другом, який приїздив до Харкова, вони зняли відео про життя у метро.

На батьківщині Фумінорі зрозуміли та підтримали. На зібрані співвітчизниками через сайти та соціальні мережі кошти він організував триразове харчування людей на станції, купував їм ліки.

Зараз японський пенсіонер продовжує підтримувати нових знайомих – постійно надає гуманітарну допомогу 51 жителю Салтівки, яких знає з метро. Це для нього принципово – допомагати тим, кого знає, за кого, як сам для себе вирішив, певною мірою несе відповідальність.

Допомога тим, з ким потоваришував у метро

Один у під’їзді
Ми зустрілися з Фумінорі Цучіко біля великого магазину, де він роздає «своїм» гуманітарну допомогу. Поки японець з помічниками працювали, я спілкувалася з людьми.

– Ми всі жили у метро. Мій будинок – на 531-му мікрорайоні, там було дуже страшно. Кут мікрорайону чорний, бо територію постійно обстрілювали. Били по трамвайному депо. Влітку були найсильніші обстріли. Моя квартира вціліла, але спати там було дуже страшно. Сиділа у метро, де і познайомилася з Фумінорі, тепер він нам допомагає, дає «гуманітарку», – розповідає Тамара.

Жінка з Салтівки

Постійної роботи в Тамари немає, тож без цієї підтримки було б дуже важко. З нею згоден Віталій, який тільки-но влаштувався працювати двірником. Каже, що Фумінорі їх сильно виручає, бо багато людей зараз залишилися без грошей. Це здається дуже дивним, розповідає Віталій, але через відсутність коштів навіть на Північну Салтівку в будинки, де менше пошкоджень, повертаються люди. Немає на що винаймати житло десь в іншому місці.

– У нашому під’їзді зруйновані сходи. Я живу на другому поверсі, можу дістатися до квартири, а вище – вже ні. Один залишився на 9 поверхів. Це вулиця Леся Сердюка. Я не стережу оселі сусідів – їхнє житло, нехай самі доглядають. Але коли бачу когось чужого, питаю: «Ви хто?». І ще питаю документи, бо інакше обіцяю викликати поліцію. На під’їзді замок на металевих дверях, завжди його замикаю. Є світло, тож використовую електропіч, електричне простирадло. В інших під’їздах є все, там і людей більше, – говорить Віталій.

Житель Салтівки

Переселятися до гуртожитку він не хоче, бо вдома все одно краще, навіть в аварійному житлі. Тут ти сам собі хазяїн.

Поки слухала історії жителів Салтівки, звільнився Фумінорі. Спілкуватися допомагала помічниця японця Наталя. З її родиною Фумінорі дуже здружився. Зараз він живе в них, але вже винайняв житло, бо планує залишатися в Харкові та допомагати до кінця війни. А можливо, й після, бо каже, що після перемоги буде важко, доведеться ров’язувати багато проблем.

Мрія Фумінорі
На шапці у Фумінорі Цучіко – картинка про «руський» військовий корабель. Коли звертаю на це увагу, він посміхається. Фумінорі взагалі дуже позитивна людина, яка має свою мету та впевнено йде до неї. Яка саме мета? Він називає її мрією, але мрії – це коли ти чогось бажаєш. А коли ти багато чого робиш, послідовно та з великим бажанням, це таки мета. «Моя мрія – щоб усі змогли повернутися до свого дому», – відповідає він на запитання, чому залишається за 8000 кілометрів від свого дому в місті, де йде війна.

Нещодавно Фумінорі на місяць їздив додому в справах, а також продовжував збирати допомогу для харків’ян. Наприкінці лютого в Харків має приїхати його друг з Японії. Також харків’янам допомагає інший друг Фумінорі, який живе у Польщі, – містер Сакамота – надіслав генератор, електричні станції.

Про себе Фумінорі Цучіко розповідає дуже мало. 75 років, має двох доньок. Дружину втратив багато років тому. Працював у великому магазині, у клінінговій компанії та викладачем. На пенсії вирішив подорожувати. Він не мільйонер, просто збирав на це кошти.

Відверто зізнається, що не говорить про особисте, бо доньки, звісно, хвилюються за батька. Якщо постійно думати про це, хочеться повернутися додому, а це дуже засмучує. Тож тема про родину зараз не на часі. Краще – про підтримку українців.

– Усі японці, кого я знаю, кажуть, що хочуть допомогти. Коли я нещодавно був удома, люди з радістю зі мною зустрічалися, підтримували. В Японії велика діаспора біженців з України. Японці категорично проти війни. Тому допомагають біженцям, тим, хто постраждав від війни, – розповідає Фумінорі.

Він пропонував свою допомогу з виїздом харків’янам, та цією можливістю скористалася лише жінка, в якої четверо дітей. Але виїхала родина не до Японії, а у Фінляндію. За словами Наталі, більше ніхто не захотів полишати домівку.

Запитую, чи допомагає Фумінорі ще комусь, крім тих, з ким жив у підземці? За можливості, відверто кажуть мені, бо фінанси не безмежні. З усім бажанням охопити всіх неможливо, тож у пріоритеті «свої». Але нещодавно вони роздавали хліб та молоко пенсіонерам і людям з дітьми біля станції метро.

– Фумінорі – дуже добра людина. Якщо до нього звертаються наші, «метровські», завжди допомагає. Одній родині був потрібен холодильник, він купив. Є мама із сином, в якого проблеми зі здоров’ям. Він їм купує ліки. Ми «своїм» купуємо не лише продукти, а й необхідні речі. Капці, шкарпетки, термоси, побутову хімію раз на місяць, – розповідає Наталя.

Люди в метро

Наостанок я прошу Фумінорі Цучіко щось сказати харків’янам, разом з якими він переживає важкі воєнні часи. Записуємо відео. Дивлюся переклад, бо він звертався до нас навіть трохи урочисто. Виявилося, що все дуже просто, як може сказати доросла людина з великим життєвим досвідом, яка проти будь-якої війни.

– Японці завжди підтримають український народ. І я також підтримую, як можу, – сказав Фумінорі у своєму зверненні.

Раніше ми писали, як живуть люди на Північній Салтівці у Харкові.

Нагадаємо, що відома мережа АЗС сплатила штраф за завищення цін на пальне. Також нагадаємо, що захисникам Харківщини терміново потрібна кров всіх негативних груп.

Автор:
Віта Яковлева