«Музей окупації» в об’єктиві наших колег
Журналісти інтернет-видання «Суспільне. Новини» побували у нашому місті та створили цікавий репортаж про ідею «Музею окупації».
В Ізюмі вирішили створити музей окупації, щоб пам’ятати про російську окупацію та покарати винних за воєнні злочини. Про це розповів автор ідеї Костянтин Григоренко. За його словами, збір матеріалів для експозиції триває з моменту деокупації міста та вже нараховує близько 200 експонатів.
Що ізюмці принесли для майбутнього музею — матеріал Суспільне Харків.
"Історію можна переписати, а ось докази — це є докази". Житель Ізюма приніс експонати до музею окупації
Ігор Ключко приніс до музею окупації у звільненому Ізюмі бігборди з окупаційною символікою та агітацією, елементи російської військової форми, шеврони, маркування зі снарядних ящиків. Чоловік збирав матеріали для експозиції вже після вигнання росіян.
"В результаті бойових дій я залишився без роботи й вимушений був шукати нову. Пішов електриком до готелю "Крем'янець", у них там якась контора, охоронна фірма була. Я повинен був обстежити на предмет відсутності напруги й допустити будівельну бригаду. Тому, можна сказати, що я перший заходив до приміщень, і ось там я познаходив отакі артефакти", — говорить житель Ізюма.
"Коли я був в окупації, багато таких речей — газети, листівки — були навіть прям навпроти мого будинку. Був день російського прапора і напроти мого будинку по електропорах розвісили триколори, ганчірки трикольорові. Перше бажання було просто залізти на опору, забрати та попалити їх, але я так розсудив, що це може бути пастка, тому цього робити не став. Зібрав їх уже пізніше", — каже Ігор.
На його думку, музей окупації має стати не лише нагадуванням про російські злочини, але і їхнім доказом.
"Пройде ще п'ять років і вони скажуть, що тут був локальний конфлікт, громадянська війна, як вони любить це повторювати. Що ніхто ні на кого не нападав, це тупі хохли одне одного перестріляли тут. Історію можна переписати, а ось докази — це є докази. Докази в будь-якій правовій практиці є основоположними", — зазначає Ігор.
Редактор місцевої газети в Ізюмі ініціював створення музею окупації
Створити музей окупації запропонував головний редактор газети "Обрії Ізюмщини" Костянтин Григоренко.
"Ізюм — унікальне місце, тому що шість місяців люди жили у жахливих умовах: без води, газу, тепла, електрики, телебачення, радіо. Єдиним джерелом інформації була російська пропаганда і ті російські наративи, які доносили щось через оці пропагандистські листівки й пропагандистське радіо, яке працювало в Ізюмі", — говорить Григоренко.
Ще у жовтні 2022 року він почав збирати оригінали окупаційного видання "Ізюмський телеграф".
"Протягом травня-вересня окупаційна влада видавала "Ізюмський телеграф" і після того, як вдалося знайти майже всі примірники газети "Ізюмський телеграф", з'явились також примірники "Харків Z" — ця газета розповсюджувалась по всій Харківській області", — говорить автор ідеї музею окупації.
За півтора року жителі Ізюмської громади, а саме Ізюма, Кам'янки та навколишніх сіл, принесли дві сотні предметів, пов’язаних з російською окупацією — військову форму, документи, продукти, книжки та уламки боєприпасів. Частина експонатів — це фото-, відео- та аудіофайли.
"Це дійсно унікальні речі, тому що ми чуємо голоси тих людей, які транслювали цю пропаганду. Ми бачимо відео, на яких зафіксовані російські військові. Як правило, це аудіо- та відеофайли, які люди записували під час окупації. В цьому цінність, розумієте? Ви можете уявити, наскільки треба було бути сміливим це все фіксувати?", — говорить Констянтин Григоренко.
За його словами, на ідею збирати експонати та цифрові докази місцеві жителі відгукнулися охоче не одразу. Нині до створення музею долучилися 20 ізюмців.
"Спочатку було дуже складно збирати, люди були налякані, боялися будь-що говорити про ту страшну історію, яку вони пережили. Але згодом, десь через рік наші земляки почали більш охоче відгукатися. Особливо люди, які виїхали за межі міста, перебувають за межами Харківської області та України. Вони нам писали на електронну адресу, пересилали в електронному вигляді різні матеріали", — каже Констянтин.
Частину цифрових матеріалів передали до поліції — вони вже долучені до кримінальних справ, говорить Григоренко. Для музею він зробив копії цих матеріалів.
Серед експонатів є прапор політичної російської партії, який автор ідеї створення музею вважає особливо важливим з історичного погляду.
"Для мене оця от фотографія і ці прапори найцінніші, тому що вони символізують те, що окупанти прийшли не просто, як вони кажуть, звільняти — вони прийшли розбудовувати політичні партії. Ви бачите, що тут представлений прапор "Справедливої Росії", "Штаб Захара Прилепина", — показує Констянтин.
"Ось на цьому фото сам Захар Прилєпін, а справа і зліва стоять ізюмці, які пішли на свідому співпрацю з окупаційною владою. Деякі з них уже знаходяться в СІЗО і понесуть справедливе покарання, деякі вже "чемодан, вокзал, Росія", деякі ще спокійно ходять вулицями нашого міста", — говорить редактор місцевої газети.
Створення музею окупації має дати чітке уявлення наступним поколінням про часи російської окупації, вважає місцевий житель Ігор Ключко.
"На жаль, в Ізюмі не поодинокі випадки, коли кажуть: "Какая разніца, какой флаг? Ми флаг пєрєвєшаєм і будемо далі жити". Зараз вони трошечки притихли, бо за це і відповідальність можна понести, але вони є. Я вважаю, що це як щеплення для наступних поколінь, щоб такого не було: "А яка мені різниця, який прапор?", — переконаний Ігор.
Водночас були думки створити музей, присвячений деокупації міста.
"Зробити експозицією Перемоги й звитяги наших воїнів. Це обов'язково треба робити паралельно, але музей окупації потрібен для того, щоб надалі ніхто не говорив, що були якісь зелені "чєловєчки", що прийшли шахтарі з Луганська чи Донецької області", — каже Констянтин.
"Через оці експозиції ми зафіксували особисті речі, прізвища тут вказані й на формі, і задокументовані на різних документах. Тому це дуже важливо — це для нащадків, щоб розуміли, що відбувалося в період окупації нашого міста", — говорить Григоренко.
Де розміститься ізюмський музей окупації й коли він запрацює, Констянтин поки не каже: нині продовжує збирати експонати.
Завантажується ...