Як подолати емоційне виснаження під час війни: поради психологині Лариси
Дідковської
Війна принесла багато горя і страждань в українські родини. Щодня ми дізнаємося про нові втрати:
через російську агресію гинуть мирні мешканці і наші захисники; тисячі українців втратили на війні
рідних, близьких, друзів і власне здоров’я; мільйони людей залишилися без житла і майна, стали
вимушеними переселенцями, багатьом вже нікуди повертатись. Та війна триває і продовжує
випробовувати нас на міцність.

Як не впасти у відчай від того, що відбувається? Де знайти сили пережити ці потрясіння,
продовжувати жити і рухатись далі? Як подолати емоційне виснаження і відновити внутрішні
ресурси? Про це розповіла кандидатка психологічних наук, Президентка української асоціації
гештальт-терапії Лариса Дідковська під час тренінгу для представників медіа «Життя під час
війни: виклики та ресурси журналістської професійної діяльності».

Психологічні ресурси
Психологічні ресурси людини, за словами Лариси Дідковської, це усе те, що може призвести до
переживання людиною щастя, сили, впевненості, усе, що є потрібним їй для розв’язання
проблем, є цінним для неї та допомагає їй адаптуватися до стресових ситуацій.
Тож, чим більше стресових ситуацій у житті людини, тим більше витрачається психологічних ресурсів.
Та, як зазначає пані Лариса, ми всі унікальні за своєю природою, але, водночас, ми всі також і
універсальні. Організм людини здатен адаптуватися до стресових ситуацій. Більше того, адаптація є
головним маркером психічного здоров’я. Якщо ви дозволили собі прожити тривогу і напругу,
організм повернеться до свого звичного режиму функціонування і стрес «вирішиться», ресурси
відновляться.
Під час тривожності, стресу ми фіксуємося на своєму страхові. Щоб допомогти людині вийти з цього
стану, треба переключити її увагу, ненав’язливо, обережно змусити «включити голову» якимись
нагальними запитаннями, як це роблять волонтери: «Вам чаю чи кави?», «Вам потрібен одяг чи
взуття?» тощо.

Баланс праці і відпочинку
Щоб зберегти внутрішні ресурси, важливо дотримуватися балансу активності і відпочинку (малюнок
1). Якщо ваш робочий день триває 8 годин, то не менше 8 годин має тривати і ваш сон, під час якого
організм відновлює витрачені на роботу сили і енергію. Якщо ви не мали сну і відпочинку протягом
трьох діб, то наступні три доби маєте відпочивати. Якщо ж активність людини протягом тривалого
часу значно перевищує час відпочинку, ресурси не відновлюються, організм виснажується,
погіршується емоційний і фізичний стан людини, що може призвести до ще гірших наслідків.
«Баланс збудження і гальмування – це основа життя! – наголошує Лариса Дідковська. - Необхідно
чергувати роботу і відпочинок. Цей баланс також можна тримати через зміну виду діяльності. Якщо
займаєтеся інтелектуальною роботою, слід перемкнутися на фізичну діяльність і навпаки».

Проживання втрат
Найтяжчі випробування під час війни – це втрата рідних і близьких людей, соціальних зв’язків,
рідного дому, роботи, а також усіх матеріальних цінностей, які напрацьовувала людина протягом
життя.
Проживання втрат, за словами Лариси Дідковської, залежить від:
- Цінності втраченого;
- Індивідуально-психологічних особливостей особистості;
- Ресурсів супроводу («Біда розділена на двох стає вдвічі легшою»).
Також для пояснення стану людини, яка переживає втрату, психологи використовують криву
розставання за Елізабет Кублер-Росс (малюнок 2):
- Заперечення («Ні! Цього не може бути! Це не правда!»).
- Протест, злість («Чому це трапилося саме зі мною? За що? Це несправедливо!»).
- Торг («Має бути спосіб врятуватися або хоча б покращити моє становище. Я поводитимусь
правильно і зроблю все, що потрібно, щоб все змінилося»).
- Депресія («Виходу немає, усе не має значення»).
- Прийняття («Треба якось жити далі»).
«Ми всі унікальні, але ми всі також і універсальні, - повторює пані Лариса. – Так влаштована природа
людини. Ми здатні пережити багато чого, хоч як би важко це не здавалося спочатку. Це не перша
війна в історії людства і, на жаль, не остання».
Психологиня проводить паралель з Другою світовою війною, коли люди також пережили багато
страшних випробувань, горя і втрат, але вижили і змогли повернутися до нормального життя.
Також Лариса Дідковська називає фактори, які заважають і які допомагають при проживанні втрати.
Заважає при проживанні втрати:
1. Відчуття унікальності свого стану;
2. Втрата душевних і фізичних сил;
3. Цікавість і допитливість оточуючих;
4. Зміна ієрархії цінностей (втрата сенсів);
5. Відсутність сенсу;
6. Втрата віри;
7. Порушення відчуття безпеки, тотальне відчуття небезпеки, відчуття повної беззахисності;
8. Підвищення рівня страху і тривоги.
Допомагає при проживанні втрат:
1. Щира підтримка та допомога близьких («Біда, розділена на двох, стає вдвічі легшою!»).
2. Знання, що це минуче;
3. Зміна (ревізія) пріоритетів;
4. Звичні рутинні заняття;
5. Віра в Бога;
6. Допомога фахівців (психологів, психотерапевтів);
7. Трудотерапія;
8. Медикаментозний супровід.

«З часом гоються будь-які рани, якщо їх увесь час не роздирати. Поверхневі швидше, глибокі –
довше. Так, від великих ран лишаються рубці, але вони вже не так болять і не кровоточать. З
ними можна жити», - пояснює психологиня.

Роби те, що ти можеш, там, де ти є!
Людина – істота соціальна. Тому людям так важливо відчувати себе потрібними і корисними іншим –
суспільству, колу спілкування, своїй сім’ї. Коли є це відчуття власної корисності, є сенс жити і рухатись
далі.
«Роби те, що ти можеш, там, де ти є і будь максимально корисним», - говорить пані Дідковська.
Але психологиня наголошує, що не варто працювати на виснаження, брати на себе надмірні
обов’язки, треба раціонально використовувати власні ресурси. Це дозволить приносити користь
довше і ефективніше.
Вона також приводить слова з молитви про душевний спокій: «Господи, дай мені сили зробити те, що
від мене залежить. Дай мені смирення прийняти те, що від мене не залежить. І дай мені розум
відрізнити одне від іншого».
«Світ без нас був, є і буде. Бог є, але це не Ви! Пам’ятайте про це завжди. Ви не всесильні, ви не
можете все передбачити і проконтролювати, тож не варто брати на себе те, що не по силах», - такі
поради від Лариси Дідковської.

Довідково. Тренінг для 15 представників медіа «Життя під час війни: виклики та ресурси
журналістської професійної діяльності» з Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Миколаївської,
Кіровоградської областей організував Український кризовий медіа-центр у межах діяльності
Програми USAID DOBRE.

Оксана Дудник