Наприкінці січня одразу дві українські стрічки отримали нагороди на престижному міжнародному кінофестивалі «Санденс» у США. Обидва фільми були створені за фінансової підтримки Держкіно та у співпраці з іншими країнами. Власне, завдяки державному фінансуванню українського кіно сьогодні стає більше. Воно різноманітне, цікаве, подекуди експериментальне і не боїться гострих тем. Центр громадського моніторингу та контролю зібрав найновіші національні фільми, які отримали міжнародне визнання.
«Земля блакитна, ніби апельсин», реж. Ірина Цілик
Документальний фільм режисерки Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин» (на фото) є рекордсменом за кількістю національних та міжнародних нагород серед фільмів останніх років. Відповідно до опитування кінокритиків, що його провів Національний центр Олександра Довженка, стрічка зайняла 34 позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. Влітку 2021 року Українська Кіноакадемія визнала «Землю блакитну, ніби апельсин» найкращим фільмом і присудила йому «Золоту Дзиґу». Крім того, впродовж 2020-2021 років стрічка отримала 14 міжнародних нагород. Серед яких – нагорода «Санденс», Міжнародної асоціації документалістів, Цюрихський кінофестиваль та інші.
Назва «Земля блакитна, ніби апельсин» є цитатою з вірша французького поета-сюрреаліста Поля Елюара. Фільм показує життя багатодітної родини у прифронтовій Красногорівці. Попри постійні обстріли, сім’я із мами і чотирьох дітей дружня і весела, вони займаються творчістю, грають на музичних інструментах і знімають власний фільм про війну.
«Мені здається, що глядачів найбільше чіпляє, що тема війни в Україні показана у нашому фільмі з дещо несподіваної перспективи. Тому що війни як такої у фільмі не багато. Вона виступає фоном, а основний акцент – на цих маленьких людях, які невідомі й непомітні для великого світу, але які є дуже хоробрими і виживають у тих складних умовах. І не просто виживають, а активно й навіть весело борються за те, щоб зберегти в собі любов до життя, людяність і добрі взаємовідносини. Мене це дуже вразило, причому справа не тільки в цій сім’ї», – розповіла в інтерв’ю «Укрінформу» режисерка Ірина Цілик.
Майже половину вартості стрічки було профінансовано завдяки Держкіно (2,7 млн грн). Фільм знімали у 2017-2019 роках у Красногорівці, Авдіївці, Кураховому на Донеччині, а також у Києві.
«Стоп-земля», реж. Катерина Горностай
Художній фільм «Стоп-земля» розповідає історію столичних одинадцятикласників, зняту в документальній стилістиці. За словами режисерки Катерини Горностай, у стрічці поєднаний досвід її покоління та сучасних підлітків. Попри різницю у віці, у них однакові проблеми: стосунки з однолітками і батьками, перші закоханості, розгубленість перед майбутнім, пошуки себе. Усе настільки чесно і достовірно, що кожен впізнає тут себе теперішнього чи колишнього.
У стрічці грають непрофесійні актори, які перед зйомками пройшли навчання в акторській лабораторії. Підлітки так добре вжилися у свої ролі, що головна актриса Маша Федорченко навіть стала лауреатом Національної премії кінокритиків. У фільмі мало подій, але водночас дуже тонко передані емоції персонажів.
Світова прем’єра стрічки відбулася на Берлінському кінофестивалі. Там «Стоп-земля» отримала нагороду «Кришталевий ведмідь». В Україні фільм завоював Гран-прі Одеського фестивалі і премію «Кіноколо» у п’яти номінаціях. На широкі екрани стрічка вийшла у січні 2022 року.
Загалом на створення стрічки пішло 25,7 млн грн. При цьому 85% вартості компенсувала держава.
«Клондайк», реж. Марина Ер Горбач
Фільм «Клондайк» створила українська режисерка Марина Ер Горбач за підтримки Держкіно та Міністерства культури і туризму Туреччини. Стрічка описує події після авіакатастрофи рейсу МН17 у селі Грабове Донецької області. Трагедія малайзійського боїнга і війна зображуються через призму історії головних героїв. Молода родина очікує на народження першої дитини. Жінка відмовляється покидати свій дім, навіть коли село захоплюють озброєні терористи.
За словами авторки, ця стрічка є ще одним приводом привернути увагу до життя людей під час війни. Власне, назва фільму є метафорою «лихоманки війни», яка охопила Донбас.
«З плином часу після катастрофи новини та міжнародні ЗМІ перестали говорити про війну в Україні, яка триває й досі. «Клондайк» розповідає всього про декілька днів з життя родини під час війни, але для мене надважливо наголошувати на тому, що війна в Україні була до подій фільму і триває після його закінчення. Я хотіла залишити у глядача емоційне запитання: як людина живе під час війни? Це те, що найбільше мотивувало мене на створення фільму», – прокоментувала режисерка Марина Ер Горбач.
Фільм отримав нагороду за найкращу режисуру в категорії «Світове ігрове кіно» на міжнародному фестивалі «Санденс». Стрічка є також конкурсантом Берлінського кінофестивалю.
«Будинок зі скалок», реж. Сімон Леренг Вільмонт, Азад Сафаров
«Будинок зі скалок» – це документальний фільм спільного виробництва України, Данії, Швеції та Фінляндії. Режисер стрічки – данський документаліст Сімон Леренг Вільмонт, лінійний продюсер та другий режисер – український журналіст Азад Сафаров. У січні стрічку визнали найкращим документальним фільмом на фестивалі «Санденс» у США.
«За останні дні найкрутіші профільні американські ЗМІ написали стільки фантастичних рецензій на фільм, що наш рівень щастя просто зашкалює. А найголовніше майже в кожній рецензії на фільм згадується військова агресія Росії проти України. Для України це дуже важливо, щоб у світі чим більше про це говорили і знали», – написав Сафаров на своїй сторінці у Facebook.
«Будинок зі скалок» розповідає про соціальних працівників, які працюють у дитячому будинку для особливих дітей у прифронтовій зоні на Донеччині. Фільм знімали впродовж 2,5 років. Зокрема, за фінансової підтримки Держкіно.
Варто зазначити, що 2021 року Держкіно профінансувало український кінематограф на загальну суму 583 тисячі гривень. А цьогорічна підтримка кіновиробництва становитиме 1,7 мільярда гривень.