Щорічно 21 лютого Україна відзначає Міжнародний день рідної мови. Ця дата бере початок із 2000 року, коли на конференції ЮНЕСКО було вирішено присвятити один день світового календаря підтримці мовного та культурного різноманіття. Адже мова – це одна із найголовніших ознак ідентичності будь-якої нації чи народності, а вміння зберегти її – важлива місія міжнародної громадськості, яка є пріоритетною і сьогодні.
Далі.Щорічно 21 лютого Україна відзначає Міжнародний день рідної мови. Ця дата бере початок із 2000 року, коли на конференції ЮНЕСКО було вирішено присвятити один день світового календаря підтримці мовного та культурного різноманіття. Адже мова – це одна із найголовніших ознак ідентичності будь-якої нації чи народності, а вміння зберегти її – важлива місія міжнародної громадськості, яка є пріоритетною і сьогодні.
Поштовхом для започаткування цієї дати став трагічний випадок. Влада республіки Бангладеш (Східного Пакистану) заборонила використання бенгальської мови серед населення. На знак протесту 21 лютого 1952 велика кількість людей, здебільшого студенти, вийшли на демонстрації з метою захистити права на існування рідної мови в країні, проте їх жорстоко розстріляли. Саме на честь полеглих в боротьбі за культурні цінності свого народу, ця дата має право на існування і продовжує нагадувати про ті страшні події.
Дійсно, проблема зникнення багатьох мов чим далі, тим сильніше стає актуальною. Адже серед 6000 світових мов більше половини знаходяться на межі вимирання. Саме для того, щоб запобігти таким сумним тенденціям, ЮНЕСКО запропонувало це свято як привід замислитися про можливі негативні наслідки.
Насправді, мова – це унікальний почерк нації, неповторні мотиви та віддзеркалення характерів всіх її попередників. Вона є тим невловимим зв’язком між минулим і майбутнім, що пронизує народ невидимою ниткою крізь століття. Нею наші предки зізнавалися в коханні, співали колискові дітям, зверталися до Бога та щоденно спілкувалися один з одним, тим самим розвиваючи та удосконалюючи її. Без мови – нема народу. Нація втрачає свою самобутність і споконвічну силу й мудрість. Тож, шанобливе ставлення до мови та повага до всіх культурних особливостей народу – це вірний показник сильної нації, яка завжди буде гідно виглядати на міжнародній арені, надихаючи інших занурюватися в культуру та традиції її країни.
Тому, бережіть рідну мову, плекайте її, вивчайте, читайте твори класиків, наповнюйте її новими та сучасними смислами! Пам’ятайте, що ми - щасливі люди, якщо можемо вільно спілкуватися рідною мовою, адже деякі люди поклали за це право свої єдині життя.
Євгенія Саболдашна.