29 червня в мальовничому куточку Слобожанщини, селі Мартове, що розкинулося на березі Печенізької водойми, відбулися урочистості з нагоди 80-річчя від дня народження незабутнього Петра Василенка, поета і прозаїка. Наших земляків не лише запросили на заходи, а й довірили підготувати і провести літературний вечір, присвячений письменникові, з огляду на те, що напередодні подібний захід з успіхом відбувся в селі Оскіл.
Далі.29 червня в мальовничому куточку Слобожанщини, селі Мартове, що розкинулося на березі Печенізької водойми, відбулися урочистості з нагоди 80-річчя від дня народження незабутнього Петра Василенка, поета і прозаїка. Наших земляків не лише запросили на заходи, а й довірили підготувати і провести літературний вечір, присвячений письменникові, з огляду на те, що напередодні подібний захід з успіхом відбувся в селі Оскіл.
Урочистості розпочалися зачитуванням привітання від лауреатів Всеукраїнської літературно-мистецької та краєзнавчої премії ім. Петра Василенка до мартівчан та їх гостей. Серед підписантів - Іван Перепеляк, Анатолій Стожук, В’ячеслав Романовський, Микола Шакін, Леонід Щибря, Лесь Ісаєв, Валерій Дяченко, Валерій Ковальов, Віктор Полянецький та інші.
З доповіддю виступила поетеса Ольга Садкова, акцентуючи увагу на тому, як письменник був пов’язаний з Ізюмщиною. Розповіла про його дослідницьку краєзнавчу роботу, про вірші, котрі вперше друкувалися на шпальтах ізюмської газети, про статті місцевих літераторів про нього. Висловила міркування з приводу «шухлядності» більшої частини доробку Петра Василенка: навряд чи відчував письменник-патріот побоювання стосовно будь-кого за правду. Його твори залишилися ненадрукованими за життя лише тому, що високопосадовці, про яких він писав, забороняли їх оприлюднення.
Ольга Іванівна з задоволенням передала слово Івану Прокоповичу Запорожцю, прототипові головного героя роману «Калина-гордовина». Хоча, визначення «прототип» в даному випадку не зовсім точне. Івана Прокоповича можна назвати героєм роману через реалістичність відтворення його життєвого шляху і зображення особистості. На підтвердження цього є незмінене ані на літеру власне ім’я – Іван Прокопович Запорожець.
Як завжди, цікаво і безпосередньо, з відтінками самоіронії та гумору Іван Прокопович поділився спогадами про друга-письменника. На багато років їх поєднали спільна професія, інтереси, схожість трудової біографії. Були, звісно, і розбіжності, і палкі суперечки. Іван Прокопович ставав часом першим читачем рукописів Петра Василенка, першим поціновувачем і порадником. «Я щасливий, що у мене був такий друг», - сказав на схилі свого недовгого життя письменник.
Та як умістити сорокап’ятирічну дружбу в одній розповіді? (Див. сайт «Обрії Ізюмщини». О. Садкова «Мій Василенко»).
Грунтовним був виступ доктора філологічних наук Ігоря Леонідовича Михайлина. Він пророче запевнив присутніх, що значущість творчості письменника щороку зростатиме. Петро Василенко належить Україні і належатиме світові.
Зворушливо було чути декламування Ігоря Леонідовича віршів слобідського жайвора.
Микола Іванович Шакін, письменник і засновник Всеукраїнської літературно-мистецької та краєзнавчої премії ім. Петра Василенка, а також організатор урочистостей розповів, що зроблено в краї для увічнення пам’яті видатного слобожанина. Та це лише початок.
Серед виступаючих був і молодий поет Віктор Місюра, який присвятив поетичні рядки незабутньому землякові, а ще мав честь прочитати останнього вірша, написаного поетом у лікарні.
Дуже слушними були слова із зали місцевої жительки, котра запропонувала «підняти» зшитки газет періоду, коли в редакції «Печенізького краю» працював Петро Пантелійович. Які це були резонансні, гострі публікації на відміну від тих, що друкуються тепер.
Перед переглядом першої документальної кінострічки про життєвий шлях письменника режисер і лауреат премії ім. Петра Василенка Леонід Щибря зауважив, що історія України здебільшого трагічна, загалом це історія війн. Василенко ж створив талановиті, цікаві, вражаюче правдиві романи про мирний період.
На літературному вечорі прозвучали пісні на вірші Петра Василенка у виконанні вокального гурту «Мірея». Чарувала своїм співом присутніх і Катерина Малютіна, яка до того ж талановито провела цей захід.
Урочистості завершилися покладанням квітів до меморіальної дошки та на могилу письменника, славного сина України, Петра Василенка.
Т. Федорченко, м. Ізюм.