Мабуть, мало в Ізюмі людей, чия творчість заслуговує особливої уваги. Юрій Татарінов, член Національної спілки письменників України, був одним із тих, хто залишив глибокий слід на культурній ниві. Його п’ята посмертна збірка «Судьбы связующая нить» вийшла друком завдяки наполегливості друзів, колег по літературному цеху.
У Палаці культури «Залізничник» 22 жовтня відбулася літературна презентація. На церемонію прийшли рідні, близькі поета, представники від Ізюмської райдержадміністрації, меценати.
« Книга важлива для будь-якої людини так само, як і хліб, як все що маємо до хліба, а можливо, і важливіша», – зазначила у виступі голова РДА Любов Шамрай. Вона щиро подякувала підприємцю В’ячеславу Маслову та іншим добродійникам за сприяння справі. Підтримка таланту, за її словами, – це той рушій, який дає можливість нести у світ добре, розумне, вічне.
Заступник голови державної адміністрації Василь Лесик зосередився на ролі письменства у формуванні національної свідомості. «Те, що є меценати, дуже добре. Але, повірте, нічого не сталося б, якби не було авторів, тих людей, котрі несуть боже слово до нас грішних», - сказав Василь Якович. Він подякував за якісну дизайнерську роботу члену літоб’єднання «Слово» Євгену Сіпкову. За версткою збірка нічим не відрізнялася від професійних друкарських проектів.

Поэзия – самодисциплина,
Работа сердца на износ,
В ней быть не может половины
Любви ли, ненависти, сльоз.

Так охарактеризував поетичну творчість наш земляк, член Національної спілки письменників України Ю.А.Татаринов. уявіть: буденна картинка, але під пером майстра слова вона одразу орнаментується, стає незвичайною. Образне мислення стало творчим кредо членів літературного об’єднання «Слово», які сьогодні присутні в залі. Їх пошуки втілюються у поетичні струмки фраз, розливаються бурхливими потоками віршованих добірок, стають книжковим океаном. Саме завдяки їх наполегливості з’явилася на світ ця остання посмертна збірка без сумніву талановитого поета, нашого друга Юрія Татарінова.

«Лірика і філософія, роздуми над життям Юрія Татаринова зачаровують і хвилюють читачів. А ще чистота, легкість поетичного рядка, де уживається світла радість і пронизливий смуток, де живе небайдужість та вселенська біль. У його, здавалося б простих фразах, відчувається глибина тривожної думки, ранима душа з ніжності і біллю. Цим і схожий Юрій Татарінов зі своїми славними попередниками Сергієм Єсеніним, Миколою Рубцовим, Олексієм Прасоловим» , - сказала у вступному слові завідуюча відділом кульутри. Олена Рудь.В одній зі своїх статей (а Юрій Татаринов був ще й прекрасним публіцистом) є такі слова: «Ми, раз у раз говорячи про вічні цінності буття, озираючись на Всесвіт і посилаючись на Бога, просто не помічаємо, а точніше вперто не хочемо зрозуміти, що все найцінніше - навколо нас, тут, з нами щодня і щогодини ... ». Юрій Татарінов завжди цінував своїх друзів - однодумців, закоханих у поезію і слово.
М.Калюжний.