Інтернет – це величезний простір, у якому містяться значні об’єми інформації різноманітного характеру, і не завжди вони правдиві. У багатьох випадках неможливо притягнути до відповідальності за неправдиву або неперевірену інформацію. Також неможливо контролювати увесь потік інформації в інтернеті.
Важливо розуміти, що фейки (неправдиві новини, або спотворено інтерпретовані факти) не фабрикують просто так: вони мають приносити вигоду своїм авторам. Важливо і те, що фейки поширюються швидше за факти. Втім, якщо знати прості правила розпізнавання фейків, їх можна викрити.
Ознаки фейків
- Яскрава емоційна забарвленість
«Шок!», «Сенсація!», «Ви не повірите…». Надавати емоційного забарвлення події – не робота журналіста. Його робота – розповісти про подію. А емоційну оцінку дають (або не дають) читачі. Такі заголовки називають «клікбейтами».
- Емоційний заголовок не відповідає змістові статті
Але ви уже клікнули на посилання, а саме цей потрібно авторам для збільшення переглядів матеріалу, і, відповідно, заробітку. Що робити? Краще утриматись від перегляду новин з «шокуючими» заголовками.
- Ненадійні інформатори
У грамотно написаній новині завжди є посилання на першоджерело. Наприклад: заявив міністр, виступив із офіційною заявою депутат. І до такої інформації має додаватись посилання на відео, або, наприклад, на офіційну сторінку міністерства із заявою.
«Експерти застерігають» та «надійні джерела повідомляють» - такі собі аргументи. Якщо ж йдеться про конкретного «експерта у області…. », варто не полінуватись та перевірити реальну компетенцію людини. Та наявність, наприклад, політичної заангажованості, яка може промовляти сама за себе.
- Думка, оцінка, припущення – це не факт
Але саме так часом формують заголовки новин. Якщо спортивний експерт припускає, що наша футбольна команда переможе, то радіти ще рано. І, якщо з футболом ми не тішимо себе ілюзіями, то з політичними та економічними прогнозами усе складніше.
- Розповсюдження стереотипів та навішування ярликів – один із методів пропаганди
Це не є етичним та вважається одним із видів поширення неправдивих новин.
- Теорія змови.
Якщо стаття чи пост написані у стилі: «Масони домовились з інопланетянами…» - це серйозний привід задумуватись і прогорнути стрічку новин далі.
- Упереджене і однобоке висвітлення події
Наприклад, коментарі беруть тільки з одного боку барикад. У журналістиці є правило: якщо ми говоримо щось про людину, ми повинні дати їй змогу прокоментувати це. Для об’єктивної оцінки ситуації варто почитати про одну події у різних ЗМІ.
- Помилки в публікаціях
Багато фейкових сайтів допускають грубі помилки в орфографії та пунктуації. Сумнівні фото та відео. Дуже часто недостовірні фото/відео подають як підтвердження інформації. Вони можуть бути і правдиві, але вирвані з контексту. Тому потрібно знайти першоджерело публікації (оригінал фото чи відео).
- Недостовірні дата і час публікації
Дивіться уважно, оскільки старі публікації можуть видавати за нові, або новини можуть взагалі не мати дати публікації.
Чого варто остерігатись?
- Проплачені коментарі
Так, є люди, які заробляють на життя написанням коментарів із спеціально для цього створених акаунтів. Найчастіше їх можна «виловити» на сайтах із відгуками про товари і послуги.
А іноді це робить автоматизована програма, в народі – «боти», їх частіше можна зустріти в соц. мережах. Вони можуть займатися не тільки прихованою рекламою, але й політичними провокаціями. Часом їх можна розпізнати за пустими акаунтами без фотографій і дописів.
Але головне – розуміти, що коментар в інтернеті – це не завжди правдива думка реальної людини.
- Блогери та інфлюенсери
З багатотисячними, а часом і кількамільйонними аудиторіями у соц. мережах. Часто це люди «з народу», які здаються такими «теплими» і близькими по духу. І іноді це допомагає їм на широкий загал роздавати поради у тих сферах, в яких вони не мають профільної освіти.
Найчастіше це здорове харчування, догляд за собою. А також поради щодо бізнесу, чи наприклад того, як «бути успішним і гармонійним». У період пандемії коронавірусу деякі з них зробили добрячу послугу медикам, «проповідуючи» думку про те, що вірусу не існує (або власну інтерпретацію з домашніми рецептами лікування) мільйонам людей, для яких стали авторитетами.
- Реклама
Це звичайний вид доходу, проте вона має бути етичною. А етична реклама – це коли всі розуміють, що це реклама.
Блогери часто не купують нічого із тих речей, які з’являються у їхній постах. У них популярна система бартеру. Наприклад, побутову техніку чи косметику, а також туристичну путівку можуть блогерові можуть вислати в обмін на рекламу. Отож, той «чудовий пилосос» навряд чи хтось купував.
Це потрібно розуміти і тоді, коли ви дивитесь і на красиву картинку життя блогера: повну якісних фотографій, кольорових подушок та красивого одягу. Потрібно розуміти, що ці образи створюються професійними фотографами, у студіях (які також можуть надавати свої послуги за бартером). Часом блоги можуть виглядати, як ідеальна картинка життя. Втім, не варто порівнювати своє «неідеальне» життя із яскравими фото.
Що таке «інформаційна бульбашка»?
Здавалося б, інтернет відкриває нам необмежені можливості доступу до будь-якої інформації. Нажаль, не все так просто, і обмеження таки існують. І найгіршим є те, що ми можемо про них і не здогадуватись. Йдеться про так звану інформаційну бульбашку, яку створює система алгоритмів пошукових систем і соціальних мереж. Найбільш виражена ця система у Facebook, Instagram та Google.
Як працює персоналізована система пошуку?
У першу чергу вона була створена заради маркетингового аналізу і цільової реклами. Наприклад, людині, яка кілька разів вводила в пошуковій системі «доставка їжі», згодом у соціальних мережах траплятиметься саме реклама доставки їжі. Здавалося б, усе логічно і, навіть, зручно. Але справа стосується не тільки реклами.
З часом формується наша пошукова історія: як у соціальних мережах, та і у системах пошуку. І система алгоритмів у соціальних мережах починає оточувати нас тими темами, які є для нас цікавими і «комфортними».
Це сприяє нашому «приємному», і відповідно, довшому перебуванню в інтернеті.
Дію алгоритмів можна добре побачити, приміром, під час передвиборчих кампаній:
якщо ви впевнено вболіваєте за одного з кандидатів, періодично шукаючи про нього інформацію, з часом ваша стрічка новин в соціальних мережах вже ряснітиме дописами саме тих ваших знайомих, які також за нього вболівають. Це може створити ілюзію того, що саме «ваш» кандидат має перемогти, адже «всі» за нього.
Інформаційна бульбашка подає нам наші ж ідеї, обмежуючи від тих думок, що відрізняються від нашого світосприйняття. Це спотворює реальну картину світу, а ще – переконує в нашій беззаперечній правоті та провадить до так званої інформаційної ізоляції. Окрім того, інформаційна бульбашка – це сприятливе середовище для розповсюдження стереотипів, пропаганди і фейків.
Як вийти з інформаційної бульбашки?
- Періодично чистити історію пошуку у браузері;
- видаляти файли Cookie;
- шукати інформацію в пошукових системах у анонімному режимі (наприклад, вийшовши зі свого акаунту в Google);
- у соціальних мережах «навідуватись» на сторінки до тих людей, яких останнім часом не бачите в стрічці новин (це не означає, що у них нічого нового: алгоритм працює таким чином, що ми перестаємо бачити сповіщення від тих людей, з якими давно не комунікували);
- навмисне шукати думки, що відрізняються від ваших: наприклад, навіть підписатись на відповідні групи;
- перевіряти новини (в тому числі і достовірність оголошень про збір коштів на благодійність);
- мислити критично та не уникати живого спілкування;
- не проходити у соціальних мережах жартівливі «безкоштовні» тести, які вимагають доступу до персональних даних: ця інформація також може бути використана системою алгоритмів для прогнозування вашої поведінки та для інших маркетингових досліджень;
- бути свідомими того, що стрічка новин формується на основі наших вподобань;
- бути свідомими того, що соціальні мережі можуть продавати дані про наші вподобання рекламодавцям;
- змінювати налаштування реклами в соціальних мережах.
Підготувала Анастасія Гарагуля
Завантажується ...