Вислів «не помажеш – не поїдеш» у переносному сенсі вживають за необхідності дати гроші за послуги, які в перспективі принесуть користь. В побутових стосунках така винагорода, можливо, і справджується. А от що стосується інвестицій… Солідний бізнесмен ніколи не кинеться вкладати капітал у справу, перш ніж не порахує всі ризики. За негативних обставин йому точно не поталанить «їхати» далі.
Аналітики Інформаційної кампанії «Cильніші разом !» з цього приводу проаналізували досвід країн Центральної та Південно-Східної Європи, аби визначити основні інгредієнти європейського рецепту інвестиційної привабливості.
ДаліВислів «не помажеш – не поїдеш» у переносному сенсі вживають за необхідності дати гроші за послуги, які в перспективі принесуть користь. В побутових стосунках така винагорода, можливо, і справджується. А от що стосується інвестицій… Солідний бізнесмен ніколи не кинеться вкладати капітал у справу, перш ніж не порахує всі ризики. За негативних обставин йому точно не поталанить «їхати» далі.
Аналітики Інформаційної кампанії «Cильніші разом !» з цього приводу проаналізували досвід країн Центральної та Південно-Східної Європи, аби визначити основні інгредієнти європейського рецепту інвестиційної привабливості.

Без реформ ти ніхто

Перший і головний крок до отримання коштів – економічні реформи. Інвестор не прийде в країну з фінансовими дисбалансами, слабкою банківською системою і корумпованими судами. Його лякає недостатній розвиток інститутів ринкової економіки (особливо гарантування прав власності), не прогнозована регуляторна політика, не ефективна судова система (що впливає на виконання контрактів). Тож країни постсоціалістичного табору, в першу чергу, взялися будь-що міняти ситуацію: хто послідовно, а хто і через шокову терапію. Як показала практика, завдяки прямим іноземним інвестиціям найбільше робочих місць в Європі було створено саме в Польщі. Упродовж шести років європейці вклали тут понад 10 млрд. євро. І надавалися кошти в більшості випадків для будівництва, модернізації шляхів сполучення, поліпшення безпеки життя тощо. Вже потім пішли глибші інвестиції.

А які ж наші проблеми?

В Україні за відсутності ціле­спря­мованих реформ «європейські» рецепти, образно кажучи, залишилися в довгій шухляді. Те, що було зроблене після 2000-го, можна порівняти хіба що з обережним дотиком до нагрітої праски. Корупція та відсутність політичної волі зробили свою недобру справу. «Сьогодні захист інтересів інвестора – це мінімальне втручання в бізнес, це драконівська боротьба з корупцією», – зазначив голова Держінвестпроекту України Сергій Євтушенко в недавньому інтерв\'ю газеті «Бізнес». «Починаючи з 2011 року, інвестиційний клімат серйозно погіршився. Згідно з дослідженнями Європейської бізнес-Асоціації, Індекс інвестиційної привабливості України у другій половині 2013 року досяг історичного мінімуму. Не сприяли притоку інвестицій сумнозвісні події 2014 року», — розповів голова Агентства. На його переконання, економічний підйом в Україні почнеться хіба що з другої половини 2016 року. Поки що бізнес демонструє стриманий оптимізм відносно інвестиційної діяльності.
Свого часу на Харківщині, скажімо, увага приділялась так званому кластерному підходу до формування економіки. Було ідентифіковано до дев’яти основних структур, які мали потенціал розвитку. Це, зокрема, – видобуток газу й нафти, переробка сільгосппродукції, розвиток високотехнологічного виробництва, транспортно-торговельна сфера. Привабливим лишався і Національний проект \"Індустріальні парки\" – створення так званих промислових майданчиків з підготовленою інженерно-технічною інфраструктурою. Саме у такий спосіб замислювалося розширити залучення інвестицій, аби дати імпульс розвитку внутрішнього виробництва і експортного потенціалу.
Однак місток фінансових накопичень був перекритий. Спрацював своєрідний бюрократичним шлагбаум і невміння відповідальних осіб дбати про привабливий клімат для іноземного капіталу. \"Не збройний конфлікт вплинув на це, а оцінки того, що мало змін у боротьбі з корупцією, у послідовному втіленні в життя реформ. Інвестор не поспішає ухвалювати рішення про вкладення коштів\", – констатував глава Польсько-української господарчої палати Яцек Пєхота.
Дійсно, проблеми є. І вони яскраво проявилися на місцевому рівні. В Ізюмі, приміром, добре розуміють, що без стороннього капіталу вивести депресивну територію з економічного піке не вдасться. Розуміють, але не діють належним чином. Інвестиційні проекти, які свого часу були спрямовані на розвиток оптичного виробництва, лісопереробної промисловості і туристичної галузі, просто зависли. І одна із причин – оформлення у власність земельних ділянок. Як зазначила начальник промислово-економічного управління міськвиконкому Алла Заранек, кілька років тому одна з іноземних компаній замислила розгорнути в Ізюмі виробництво плоского скла. Потрібна була технічна інфраструктура – шляхова розв’язка, доступність споруд, кваліфікована робоча сила (таке місце знайшли біля залізничного вокзалу). Та коли дійшло до справи, через бюрократичні перепони (зокрема, нечітку процедуру проведення аукціону) інвестори відмовилися від своїх намірів.
Щось подібне склалося і з недобудованим приміщенням міської поліклініки. Представники швейцарської фірми мали на меті придбати споруду для бізнесу, але справа теж загальмувалася. Інвестори не зійшлися у земельних питаннях. Єдиним позитивним прикладом інвестування за минулий період, сказала Алла Станіславівна, був проект в рамках Міжнародної програми TACIS, коли місто отримало необхідну техніку для очистки території від побутового сміття.
Взагалі, не тільки іноземці прагнули зайнятися підприємництвом. Започаткувати справу мали намір і вітчизняні підприємці. За словами головного ар­хітектора міста Олександра Черепні, од­на із фірм Дніпропетровщини, ска­жімо, воліла розпочати виробництво полімент – пігменту на основі переробки крейди із кар’єру біля села Бабенкового. Тоді вирішувалося питання відведення земельної ділянки. Та інвестор не зміг надати ліцензії на видобуток корисних копалин. Така собі законодавча перепона і стала на шляху до інвестиції. Або взяти розвиток туризму. Поки що, крім місцевих підприємців, у цю галузь не вклав кошти жоден іноземний інвестор. Бо, як стверджують члени експертного комітету міста, потрібна серйозна інвентаризація об’єктів, продумані проекти туристичних маршрутів.
Отже, економіка без належного ін­весту­вання не має перспектив розвитку. Про це вкотре зазначено у цільових програмах. Це дослідження відбиває акумульовану думку як влади, так і під­приємницького загалу Ізюма. Саме завдяки спільним зусиллям можна поліпшити економічну ситуацію в місті.
М.Калюжний.
P.S. Стосовно інвестиційної політики на місцевому рівні хотілося б знати думку наших підприємців.