Ян Томбінські очолює Представництво ЄС в Україні з 2012 року. За ці два роки він був свідком переговорів щодо підготовки тексту Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, провального Вільнюського саміту, та подій, що слідували за ним: ЄвроМайдану, Революції Гідності, а також підписання та «тимчасового застосування» Угоди про асоціацію.
В перші дні Євромайдану пан Томбінські заявив, що майбутнє України - у сильних відносинах з ЄС і тому Євросоюз буде продовжувати дотримуватись зобов\'язань перед народом України-головним бенефіціаром Угоди. Чи змінились погляди дипломата на євроінтеграційні перспективи України за останній рік, в контексті подій на сході країни та заявленого реформаторського курсу.
Далі

Ян Томбінські очолює Представництво ЄС в Україні з 2012 року. За ці два роки він був свідком переговорів щодо підготовки тексту Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, провального Вільнюського саміту, та подій, що слідували за ним: ЄвроМайдану, Революції Гідності, а також підписання та «тимчасового застосування» Угоди про асоціацію.
В перші дні Євромайдану пан Томбінський заявив, що майбутнє України -- у сильних відносинах з ЄС і тому Євросоюз буде продовжувати дотримуватись зобов\'язань перед народом України-головним бенефіціаром Угоди. Чи змінились погляди дипломата на євроінтеграційні перспективи України за останній рік, в контексті подій на сході країни та заявленого реформаторського курсу.
-Ви стали главою місії ЄС в Україні 2 роки тому. Які зміни були найбільш значущими з того часу? Як за цей час змінилися євроінтеграційні перспективи України?
- Останній рік, якщо не два, були найбільш драматичними за всю історію української незалежності. Події цього року, свідками яких ми стали, - і Майдан, і нещодавні вибори, і анексія Криму Росією, і тривала війна на сході сформували нову країну, нову свідомість людей. Люди нарешті зрозуміли, що країну треба захищати, боротися за неї. Ми є свідками прискореного формування нації і ці історичні процеси є дуже важливими, хоча й дістаються дуже дорогою ціною.

- Як ви вважаєте, якою є головна перешкода на шляху України до ЄС?
- По-перше, це, звісно, війна. Це перешкода, бо для усіх країн мир і безпека - це першочергові потреби. По-друге, це українська ментальність. У вас немає впевненості, що ви зможете втілити зміни, ви не вірите у свої сили. Це можна охарактеризувати висловом колишнього російського прем’єр-міністра і посла в Україні «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». І це щось у ментальності людей: «Ми спробуємо звісно, але навряд чи у нас вийде». Ця невіра є великою перешкодою. По-третє, це питання закоренілого уявлення про адміністрування та бізнес. Ви вважаєте, що це передовсім питання особистих зв’язків та впливів, а не створення рівних можливостей. А державні структури мають захищати та забезпечувати рівність і конкурентоздатність.

- Усі говорять про необхідність термінових реформ в Україні, зокрема щоб наблизити Україну до ЄС. Які реформи, на вашу думку, є найбільш нагальними?
- Люди вимагають системних змін, дотримання законів, боротьби з корупцією, розподілу обов’язків між президентом та парламентом, хочуть мати парламентську республіку. Конституція завжди є фундаментом для подальших змін та реформ, зокрема для децентралізації, боротьби з корупцією. І ця реформа має бути проведена негайно. По-друге, має бути змінено виборче законодавство. Вибори мають повністю враховувати бажання людей, мають бути створені інструменти втілення волі народу.
Має бути розуміння, що це потрібно саме вам, що ви прагнете покращити життя майбутніх поколінь українців, посилити суверенітет країни.
-Повернімося до вашого польського досвіду. Наскільки досвід євроінтеграції Польщі інший, а він вочевидь інший? Чи можлива розробка плану Маршала для України та створення особливих умов інтеграції в європейський економічний простір?
- Умови реформ в Польщі та в Україні різні, бо наш світ не є статичним. Перш за все, звісно, це через війну. Це велика відмінність між Україною та іншими європейськими країнами, які починали євроінтеграцію та реформи. Є і подібне: ми теж були дуже розчаровані браком європейської перспективи від західноєвропейських країн. Асоціація була лише підготовчим етапом до вступу, але з іншого боку це сприяє самодисципліні і дає розуміння, що реформи потрібні саме нам. Це дає нам час і шанс підвищити конкурентоздатність, модернізуватися. Що може бути взято з польського досвіду? Можливо якісь інструменти реформування. Однією з причин великого успіху польських реформ була делегація влади на місця, задля того, щоб місцеві громади могли реалізувати свій потенціал. Центральна влада перестала бути структурою, що вирішує за всіх, що їм робити. Це можна було б використати і в Україні, щоб подолати цю звичку централізованого мислення. Влада на місцях має зрозуміти, що саме вона керує своєю долею та має враховувати очікування людей, бо якщо цього не буде, наступного разу оберуть інших. Треба створити конкурентне середовище у своїй країні, і ви побачите, як місцеві громади змагаються, пропонуючи кращі освітні, соціальні проекти. Це гарний двигун модернізації. Історія 28 країн ЄС - це підручник із кризового менеджменту, бо завжди якась країна переживає кризу. Сільське господарство, металургія, охорона здоров’я, публічні фінанси, ринок праці – в усіх цих галузях ми маємо певні уроки. Цей досвід кризового менеджменту можна використати і в Україні. Міжнародна спільнота, ЄС та США зобов’язані допомогти Україні на шляху реформ. Потенціал України є дуже значним. Не знаю, чи десь у Європі є ще країна з таким потенціалом. У вас є все. Але чи ви реалізовуєте цей потенціал?
-Останнє запитання щодо ситуації на сході України: яке рішення та які заходи, окрім санкцій, може запропонувати Європа, аби підтримати нас у нашій боротьбі?

- Я люблю говорити про позитивні плани, радше ніж негативні, бо санкції власне такими і є. Санкції - це тільки інструмент, а не ціль. Я б хотів, щоб ішлося про переконання, про готовність протиборчих сторін змінювати думку. Ми говоримо про розвиток, але ми не маємо забувати про те, що відбулося. Нашим фокусом має бути майбутнє, базуючись на аналізі досвіду та висновках. Ми маємо постійно думати про те, як вийти з кризи без порушення принципів світопорядку – суверенності та неподільності країн. І, звісно, уникати силових сценаріїв. Я б не хотів думати про негативні варіанти розвитку подій, про серйозніші, за санкції, відповіді.
Аліса Рубан, інформаційна кампанія \"Сильніші разом!\"