Як стверджує у своїй книжці "Місяцелік" Василь Скуратівський, в давні часи початок зимового літочислення іменувався "студнем".
     ГРУДЕНЬ
     29 грудня -Томи. Холодний день. Прийшов Тома - сиди вдома.
     30 грудня - Даниїла. Якщо з\'явиться іній - Різдво буде теплим.
     СІЧЕНЬ
     2 січня - Гната. У цей день жінки здебільшого виготовляли обрядове печиво, а дівчата на вечорницях виготовляли прикраси - "павуки", "їжаки", їх підвішували на конячій волосині до сволока. Вони мали висіти від Різдва до Водохрещі.
     6 січня - Святвечір, багата кутя. Готувалась вечеря із 12 страв (поклонитись 12 місяцям) рослинного походження. В цей вечір дозволялось їсти рибу. Цією вечерею закінчувався Різдв\'яний Піст (Пилипівка). Вечеряти починали і закінчували кутею.
     7 січня - Різдво. Найбільше свято християнське.
    13 січня - Меланки, Меланії. Щедрий вечір, щедра кутя. Всеїдство. "Водили Меланку" - переодягненого в жіноче вбрання хлопчика безвусого, схожого на дівчинку. Водив Василь, дорослий хлопець, "під вусом".
     14 січня - Новий рік. За старим стилем. Василя. За Євангельським вченням, у цей день Христові зробили "обрізання", а тому намагалися нічого не різати. Василь вважався покровителем землеробства. Тому в цей - день "засівали", засівали тільки особи чоловічої статі. За законами природи жінка, як і Земля, призначена народжувати, а сіє, запліднює її чоловік (небо). Засівальне зерно має бути ....
     Детальніше...

     Як стверджує у своїй книжці "Місяцелік" Василь Скуратівський, в давні часи початок зимового літочислення іменувався "студнем". В Іпатіївському літописі (1118 р.) цей місяць називають "грудень" - "нерівний, покритий грудками шлях". У різних регіонах зустрічаються назви місяця "хмурень", "стужайло", "мостовик", "трусим" тощо. Поляки", білоруси називають цей місяць - "грудзень", сербохорвати - "грудан", словаки - "груден". На Закарпатті місяць називали "мочавець" (вологий, мокрий) та андріїв (від свята Андрія Первозванного - 13 грудня).
     В европейських мовах збереглося давньоримське означення "децембер" (десятий місяць року).
     На 22 грудня припадає зимове сонцестояння, за яким визначають астрономічний початок Зими. Всі дохристиянські вірування европейських народів пов\'язували з ним "народження сонця", "родини сонця". "сонцеворот", "ріст сонця". Тому 25 грудня свято Спиридона називали ще й Спиридон-сонцеворот. В цей вечір наші пращури прогнозували погоду на наступний рік. Із розрізаної навпіл цибулини відбирали 12 пелюсток (починаючи із зовнішньої і до середини), що символізували кожен місяць року, насипали в середину кожної пелюстки однакову кількість солі (маленьку ложечку) і залишали до ранку. Вранці спостерігали як помокріє сіль у кожній пелюстці цибулі. Якщо сіль мокра, значить цей місяць в наступному році буде мокрий, суха - суха погода переважатиме в цьому місяці.
     Такі прогнози на погоду наступного року робили в цю ніч данці, голландці. Вони розрізали свіжий огірок на дванадцять кружалець і теж посипали однаковою кількістю солі. Прогноз - такий же.
     Наші пращури вважали, що погода кожного наступного дня від Спиридона (25 грудня) відповідає характерові погоди всіх дванадцяти місяців. Тому протягом 12 днів запам\'ятовували погоду.
     Ретельно велись спостереження за зміною в погоді (через кожну годину). Для хліборобів це було важливо, щоб завбачити погоду на весь рік.
     Грудень
     Грудень вважався місяцем відпочинку. За дослідженням демографів природний пік народжуваності впродовж року теж припадав на грудень.
     4 грудня - Введення. Третя Пречиста. Як Введення мостить мостки, а Микола (19 грудня) забив гвіздки, то люта зима буде. Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія (6 травня) - трава. Як на Введення буде вода, то влітку буде молоко.
     7 грудня - Катерини. 3 приходом Катерини сподівались на люті морози. Молодь влаштовувала катання на санках. На святу Катерину ховайся під перину. Катерина на воді, то Різдво на льоді. Як на Катерину холодно, то буде голодно.
     9 грудня - Юрія. Юріїв день. Який день на Юрія, така й зима.
     12 грудня - Парамона. Якщо до цього дня сніг не впав - зима буде тепла, а як з\'явився - довгою і холодною. Молодь у вечері збиралась на калиту. ("Кусання калити). Калита - праобраз Сонця, закликали його швидше підніматись в небі.
     13 грудня - Андрія. На Андрія треба кожуха-добродія. Дівчата ворожили на долю. На Андрія сниться дівицям надія.
     14 грудня - Наума. (1 грудня за старим стилем). Розпочинався навчальний процес для сільських дітей. Це була найзручніша пора для здобуття освіти. Наум наставляє на ум. Прийшов Наум - пора братись за ум.
     17 грудня - Варвара. (Варвари-Великомучениці). Святкували тільки жінки. Нічого не можна робити, тільки рукоділлям займатися, вишивати, нитки сукати, дівчаток навчати вишивати (за О. Воропаєм). Яка погода на Варвари, така і на Різдво. Дерева в інеї - урожайний рік. Варвари ночі украли і дня доточили на макове зерня.
     18 грудня - Сави. Жінки збирались на рукодільницькі вечорниці, бо прийшла пора "і савити, і варварити, і куделю кучматити".
     19 грудня - Миколи. Зимового Миколу відзначали особливо урочисто. Милосердний, захисник, заступник, чудотворець так називав Миколу український народ. У Західних областях України Микола вважається праобразом Діда Мороза, тому і на це свято готують подарунки дітям. На Миколи не жди тепла ніколи. Як впаде іній, на гарний урожай хліба. Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину. Як стверджує Горбань Л.І наші пращури знали про 90-денний цикл погоди в холодний період року і чекали опадів 19 березня, а це хороший запас вологи для озимини, Якщо на зимового Миколу сніг, то на весняного - дощ.
     20 грудня - Амвросія. У давнину дівчата на це свято організовували цікавий обряд "трусити груші".
     22 грудня - Ганни. Зимове сонцестояння Прийшли Ганни - сідай у санки. З Ганниного дня жінки готувалися до Різдва - білили хати, прибирали оселі й посилено годували свиней, щоб мати свіжину до свят. Яка Ганка до полудня, така зима до кінця грудня.
     25 грудня - Спиридона - Сонцеворота. Це - найхолодніший день грудня. Якщо ніч ясна, то зима буде холодна, а літо жарке; як темна - зима тепла, а літо похмуре.
     29 грудня -Томи. Холодний день. Прийшов Тома - сиди вдома.

     30 грудня - Даниїла. Якщо з\'явиться іній - Різдво буде теплим.
"Сумний грудень у свято і в будень". Мудро про грудень кажуть народи світу:"Добрий той сніг, що в грудні добре ліг" (Португалія);"Грудень холодний та сніжний, хліб буде буйний та пишний" (Німеччина).А от що кажуть українці про грудень:Грудень без снігу, як літо без хліба.Грудень рік кінчає, й зиму починає.Смутний грудень, як прийде студень.У грудні тепло, як за лихим саном. Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго буває. У грудні сонце на літо, а зима на мороз повергає.Якщо на ялинках шишки виросли низько, морози будуть раніш, а як угорі, то холоди прийдуть наприкінці зими.Якщо ліс шумить у безвітряну погоду - до негоди.
     Січень
     Про місяць у народі кажуть; "скільки днів - стільки й свят". Перше січня розпочинає Новий рік. Наші пращури (язичники, дажбожичі) новолітування починали з весни. Із запровадженням християнства в Київській Русі церква зажадала змінити дату Нового Року. Релігійний календар змушував перенести його з весни на осінь. Із 1 січня 1700 року Петро І започаткував нове літочислення і святкування Нового року. "Студень", "просинь", "просинець". \'\'сніговик", "тріскун", "льодовик", "щипун", "сніжець", "мотовій" " так називали місяць у різних регіонах України. Білоруси його називають "студзем", серби і хорвати - "сечанем", чехи - "лєдєнем", поляки "стичнем". Европейські країни користуються латинським терміном "януаріус". Місяць назвали на честь дволикого Януса. Міфічний бог тримав ключі, якими відчиняв вхід до майбутнього і замикав вихід з минулого; оскільки січень ділив рік на дві частини - новий і старий, то його назвали ім\'ям дволикого Януса.
     2 січня - Гната. У цей день жінки здебільшого виготовляли обрядове печиво, а дівчата на вечорницях виготовляли прикраси - "павуки", "їжаки", їх підвішували на конячій волосині до сволока. Вони мали висіти від Різдва до Водохрещі.
     6 січня - Святвечір, багата кутя. Готувалась вечеря із 12 страв (поклонитись 12 місяцям) рослинного походження. В цей вечір дозволялось їсти рибу. Цією вечерею закінчувався Різдв\'яний Піст (Пилипівка). Вечеряти починали і закінчували кутею.
     7 січня - Різдво. Найбільше свято християнське. З ним пов\'язують народження Ісуса Христа. Вже можна вживати м\'ясну їжу. Зранку хлопчики колядували. Якщо сонячний день - дорід на хліб. На Різдво йде сніг - заврожаїться озимина. На деревах іній - защедрить озимина. Який день Різдва, такий і на Петра (12 липня).
     13 січня - Меланки, Меланії. Щедрий вечір, щедра кутя. Всеїдство. "Водили Меланку" - переодягненого в жіноче вбрання хлопчика безвусого, схожого на дівчинку. Водив Василь, дорослий хлопець, "під вусом".
     14 січня - Новий рік. За старим стилем. (Юліанським календарем користується до цього часу православна церква). Василя. За Євангельським вченням, у цей день Христові зробили "обрізання", а тому намагалися нічого не різати. Василь вважався покровителем землеробства. Тому в цей - день "засівали", засівали тільки особи чоловічої статі. За законами природи жінка, як і Земля, призначена народжувати, а сіє, запліднює її чоловік (небо). Засівальне зерно має бути ціле, краще необлущене. Лише таке зерно дає добрі сходи. Господиня засівальне зерно зберігає до весни, щоб посіяти на городі, як оберіг, що магічно впливає на ріст і плодючість рослин. Посівальне зерно не викидали на смітник, щоб не викинути з ним своє щастя. Крупа, подрібнене зерно не приносять щастя ні родині, де засівається, ні самим засівальникам. "Засівали" в основному зерном жита та пшениці. Зерно гороху вважали - "на сльози". На Новий рік погода - буде у полі урода.
     18 січня - Голодна кутя, голодний святий вечір. Готують третю і останню кутю різдвяно-новорічних свят. На Таращанщині в цей день "проганяли кутю" та "розстрілювали колядки".- Геть, кутя, з покуття, а, ти, узвар, йди на базар. Брали горщик, де варилась кутя, і розбивали об ворота, і при цьому тричі стріляли з рушниці.     19 січня - Водохреща, Йордан, Ордана. З цим пов\'язують хрещення на річці Йордані І. Христа. Святили воду. Вода на Йордана вважається "живою водою". На Водохреща день теплий - буде хліб темний. Якщо похмуро - хліба вдосталь. Йде лапатий сніг - на врожай.
     20 січня - Івана Предтечі, Хрестителя. 3 цього дня жінки шили і пряли. Після Івана Предтечі хто не робить, того б\'ють у плечі. Прийшов Предтеча та й забрав свята на плечі.
     25 січня - Тетяни. Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то дощитиме по літі.
     Прислів\'я та приказки - це акумуляція народного досвіду спостережень, роздумів. Ось що говорять різні народи про січень: Сніжний рік - багатий рік. (Німеччина).Дощі в січні землі не потрібні. (В\'єтнам).Хто влітку спить - взимку з торбою ходить. (Азербайджан).Зима спитає, що влітку робив. (Латвія).Влітку пісень співаєш - взимку сльози проливаєш. (Мордовія).А так кажуть в Україні: Рік був зі снігом - будемо з хлібом. Вітер у січні зі сходу - несе добру погоду. Взимку сонце крізь плач сміється.У січні тріщать морози - восени тріщатимуть від хліба засіки. Коли січень найгостріший, тоді рік найплідніший. Січень не так пече, як у вуха січе. Січень січе ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить.Як снігами землю вкрито, то вродиться в полі жито. Багато інею на деревах - буде багато меду. У зими день, як у зайця хвостик.
     Лютий
     У лютому день збільшується майже на три години, тому в народі кажуть "Лютневий сніг весною пахне". У більшості европейських народів він був останнім місяцем року - "фебруаріс" (з латинської - "очищення"). Наші пращурі його називали "сніжень", "лютень", "крутель", "зимобор", "бокогрій", "криводоріг", "межень". Поляки називають його "люти", серби, хорвати - "веляча". У селян завершувався зимовий відпочинок. Вони починали готуватись до нового хліборобського року: вивозили на поля гній, перевіряли зерно, ремонтували сільськогосподарський реманент. Скорочувались і вечорниці.
     1 лютого -Макара. Який Макар, такий і товар. Якщо погода ясна, то і весна буде красна, рання, тепла.
     4 лютого - Напівзимника. Якщо буде хурделиця, то весь тиждень буде негожий; коли ж опівдні усміхнеться сонце, то закличе в гості ранню весну.
     6 лютого - Оксани-Дороти. Яка Оксана, така й весна.
     8 лютого - Напівхлібниці. Який день, така й весна.
    10 лютого - Юхима. Якщо вітряно, то літо буде мокре.
     12 лютого - Трьох святих. У цей день не можна прясти, щоб протягом року не було наривів.
     14 лютого - Трохима. Якщо вітряно, то літо буде мокрим.
    15 лютого - Стрітення Господнє, громниці, зимобор. Зустрічається зима й весна. В церквах робили відправи, святили воду й свічки. Цей день вважався прогностиком. (Слідкували за погодою через кожну годину. Якщо на Стрітения півень нап\'ється води, то на Юрія (6травня) віл напасеться трави. Якщо на Стрітення півень нап\'ється води, то хлібороб набереться біди. Як на Стрітення капає із стріхи - не найдеться з літа потіхи. Як капає із стріх, так капатиме із вуликів. На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга.
     20 лютого - Парфенія. На цей день припадали "зимові діди". Відзначали у п\'ятницю, яку називали "поминальною", "дідовою". Це дохристиянські давні й високогуманні обряди поклоніння пращурів. У ці дні не брали шлюбів і не організовували будь-яких розваг.
     23 лютого - Прохора і Харлампія. Свято робочої худоби. Святять воду і кроплять нею тварин.
     24 лютого - Власа. Прийшов Влас - із печі злазь. Якщо цього дня відлига, то морозів більше не буде. Як стверджує Л.І.Горбань в книзі "Народний календар погоди", що лютневими прикметами цікавились тому, що вони вказували, який буде травень. А з травнем у хлібороба всі надії на майбутній урожай. Морозні сухі періоди в лютому, вказували на жарку і суху погоду травня. 24 лютого можна спрогнозувати, яке буде літо - сухе чи мокре. Якщо в цей день буде іній, сніг, дощ, то 24 травня на Мокія Мокрого буде теж дощ, а якщо Мокій Мокрий - то і літо дощове.
     27 лютого - Меланія. Погожий день - літо гарне.
     29 лютого - Касяна. Він випадає один раз на чотири роки, тобто на високосний рік, вважається нещасливим днем.
     У різних народів про лютий так кажуть:Нема в лютому такої бурі, що не стихла. (Португалія). Забутькуватого господаря зима розбудить. (В\'єтнам).Пізня зима - пізня весна. (Німеччина).Важко сіно звозити, та легко взимку смикати. (Литва). Ховатимешся від літньої спеки - взимку замерзаєш. (Бурятія).А ось що про лютий говорять українці:Питає лютий чи добре взутий.Сонце блищить, а мороз тріщить.Місяць лютий - гостро кутий.Лютий воду відпускає, а березень підбирає.Лютневі прикмети - метелиці та замети.Довгі бурулі в кінці лютого - довга весна.Великі бурулі на піддашках - буде добрий урожай кукурудзи.
     /джерело/