Філософська думкам, що все пізнається в порівнянні, цілком стосується виборчої  кампанії. Саме вона є барометром змін у політичних настроях людей.  Тож аби відстежити  цю тенденцію  на місцевому рівні  порівняймо результати  голосування 2006-го з тим, що отримали на недавніх виборах. Одразу зазначу, показники  не досить  суттєво різняться. Хоча через усунення  з виборчої арени блоків та іменних угрупувань, політична розстановка у нашій міській раді зазнала деяких змін. Якщо у 2006-му до міськради прийшло 36 нових обранців, то цього разу  - 25. Це сталося   у зв’язку зі зміною виборчого законодавства. Відбір був  суворішим. Голоси віддавали  не лише за внесених до списків, а й за особистості.
     Укріпили  позиції центристи,  найбільшим  представником з яких є  Партія регіонів. У неї  на чотири  мандати більше, ніж  було в  2006 році. А от представники лівої ідеології дещо втратили. Чотири роки тому комуністи та прогресисти мали разом 10  «бойових штиків». На цих виборах  -  лише дев’ять. І то ситуація  врівноважилася  лише завдяки членам КПУ, у яких  стало вісім мандатів замість трьох  2006 року. Комуністи, слід зазначити, поступово забрали  частину електорату, який раніше  підтримував блок  Наталії Вітренко. Не змогли прогресивні соціалісти здолати навіть тривідсотковий партійний бар’єр.  За мажоритарною вони провели до міської ради  лише одного депутата. Є й інші зміни. Скажімо, інтереси  залізничників  захищатиме віднині представник від  партії «Відродження».  Ця політична сила зуміла заявила про себе. З’явилися  і представники від партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна». У міській раді їх буде двоє. Для безпартійних депутатів ці вибори були кращими. П’ять чоловік замість трьох, які  були обрані у 2006-му.
     Ще одна цікава тенденція.....

     Філософська думкам, що все пізнається в порівнянні, цілком стосується виборчої  кампанії.  Саме вона є барометром змін у політичних настроях людей.  Тож аби відстежити  цю тенденцію  на місцевому рівні  порівняймо результати  голосування 2006-го з тим, що отримали на недавніх виборах. Одразу зазначу, показники  не досить  суттєво різняться. Хоча через усунення  з виборчої арени блоків та іменних угрупувань, політична розстановка у нашій міській раді зазнала деяких змін. Якщо у 2006-му до міськради прийшло 36 нових обранців, то цього разу  - 25. Це сталося   у зв’язку зі зміною виборчого законодавства. Відбір був  суворішим. Голоси віддавали  не лише за внесених до списків, а й за особистості. 
     Укріпили  позиції центристи,  найбільшим  представником з яких є  Партія регіонів. У неї  на чотири  мандати більше, ніж  було в  2006 році. А от представники лівої ідеології дещо втратили. Чотири роки тому комуністи та прогресисти мали разом 10  «бойових штиків». На цих виборах  -  лише дев’ять. І то ситуація  врівноважилася  лише завдяки членам КПУ, у яких  стало вісім мандатів замість трьох  2006 року. Комуністи, слід зазначити, поступово забрали  частину електорату, який раніше  підтримував блок  Наталії Вітренко. Не змогли прогресивні соціалісти здолати навіть тривідсотковий партійний бар’єр.  За мажоритарною вони провели до міської ради  лише одного депутата. Є й інші зміни. Скажімо, інтереси  залізничників  захищатиме віднині представник від  партії «Відродження».  Ця політична сила зуміла заявила про себе. З’явилися  і представники від партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна». У міській раді їх буде двоє. Для безпартійних депутатів ці вибори були кращими. П’ять чоловік замість трьох, які  були обрані у 2006-му.
     Ще одна цікава тенденція. Електоральне поле, як кажуть політологи, стало  конкурентнішим.  Хоча  регіонали та комуністи  фактично  зійшлися. Їх об’єднало, перш за все. бажання  підвищити виконавську відповідальність,  домогтися більшого соціального захисту, усунути  економічні, релігій й мовні протиріччя  заради спільного розвитку.  Крім того, як показав досвід виборчих компаній, громадяни віддавали перевагу тим партіям, які продемонстрували внутрішню єдність і цілеспрямованість, а не працювали на  одного політика.
     Додали балансу і ті, хто балотувався на одномандатних мажоритарних округах. Не зважаючи на  партійне представництво,  більшість з кандидатів  перемогли завдяки  особистому авторитету, який, де речі, створювався   роками праці на громаду.
    Якщо порівнювати віковий ценз, то  тих, кому  на час виборів  не виповнилося тридцяти,  в міській раді стало більше ( чотири проти одного в 2006-му). Збільшилося обранців, життя котрих перетнуло 60-річну поділку.  На виборах 2006-го їх було  двоє, а нині – чотири. От кількість  депутатів віком  від  30 до 40 років залишилась такою ж ( тринадцять). Не сталося суттєвих зміг і за статтю. Чоловіків-депутатів майже однакове представництво ( у 2006-му – 40, у 2010 -39), а жінок ( у 206-му – 6, у 2010-му – 5).
     Отже,   структура  міської ради відома. Тепер важливо, щою життєвий досвід всіх політичних сил, кожного депутат окремо спрацював на благо громади.
     К.Григоренко.