За  залізничним переїздом в Ізюмі, коли повертаєш направо у бік села Червоний Оскіл, починається вулиця Маршала Федоренка. І тягнеться вона аж до села Капитолівка. А далі кілька кілометрів по полях - і ось вже й колишнє Цареборисове, нинішній  Червоний Оскіл. Тут при в’їзді в село - двоповерхова гімназія.  Меморіальна дошка при вході сповіщає,  що вона носить ім’я маршала Я.М.Федоренка. У музеї цієї гімназії великий розділ експозиції присвячений уславленому земляку.

      Хто ж він, цей маршал, прізвище котрого відоме не лише на Ізюмщині, але й внесене до Великої Радянської енциклопедії (том 27, стор. 257), військовий досвід якого і понині використовують викладачі військових академій Росії, України, Німеччини?

     Народився Федоренко,_Яков_Николаевич">Яків Миколайович Федоренко в селянській сім’ї у слободі Цареборисове 10 (22) жовтня 1896 року. Там же він закінчив церковно-приходську школу і з дев’яти років пас худобу в місцевих багатіїв. Сім’я жила у злиднях , і з часом нужда примусила родину Федоренка переїхати на Донбас. У 15 років Яків став шахтарем у Горлівці. Пізніше був матросом торговельного судна, працював у Таганрозькому порту......

     За  залізничним переїздом в Ізюмі, коли повертаєш направо у бік села Червоний Оскіл, починається вулиця Маршала Федоренка. І тягнеться вона аж до села Капитолівка. А далі кілька кілометрів по полях - і ось вже й колишнє Цареборисове, нинішній  Червоний Оскіл. Тут при в’їзді в село - двоповерхова гімназія.  Меморіальна дошка при вході сповіщає,  що вона носить ім’я маршала Я.М.Федоренка. У музеї цієї гімназії великий розділ експозиції присвячений уславленому земляку.

      Хто ж він, цей маршал, прізвище котрого відоме не лише на Ізюмщині, але й внесене до Великої Радянської енциклопедії (том 27, стор. 257), військовий досвід якого і понині використовують викладачі військових академій Росії, України, Німеччини?

      Народився Федоренко,_Яков_Николаевич">Яків Миколайович Федоренко в селянській сім’ї у слободі Цареборисове 10 (22) жовтня 1896 року. Там же він закінчив церковно-приходську школу і з дев’яти років пас худобу в місцевих багатіїв. Сім’я жила у злиднях , і з часом нужда примусила родину Федоренка переїхати на Донбас. У 15 років Яків став шахтарем у Горлівці. Пізніше був матросом торговельного судна, працював у Таганрозькому порту.

      Ось уже Якову Федоренку дев’ятнадцять, і його призвано на військову службу. Тож став він уже військовим матросом Чорноморського флоту Російської імперії. У 1917 році в лютому  матрос Яків Федоренко вступив до  РСДРП і був обраний до матроського комітету судна. Коли ж відбулася Жовтнева революція, то під командуванням молодого революціонера рота матросів захопила штаб військового округу в Одесі. Це сталося у листопаді 1917 року. В цьому ж році Яків Миколайович вступив до Червоної гвардії.

     З 1918 року він у лавах Червоної Армії , бо обрав шлях професійного військового. Під час громадянської війни Я.М. Федоренко – військовий комісар у Тирасполі, комісар штабу Другої революційної армії у Катеринославі, командир і комісар бронепоїзда №4. Він - учасник боїв проти німецьких окупантів на Україні, проти білочехів під Сизранню, проти Юденича під Петроградом, визволяє Крим від Врангеля, воює проти білополяків, батька Махна. І всюди виявляє енергію, сміливість і відданість Батьківщині. Він був двічі поранений, контужений, але знову повертався в стрій.

     "...у боях 27 і  28 березня 1919 року при наступі ворога на Двінські  передмостні укріплення... завдяки винятковій енергії та хоробрості тов. Федоренка було відбито ряд ворожих атак і наступ ворожого бронепоїзда, затримано наступ трьох ворожих танків, що сприяло переправі через Двіну великої частини 30-го стрілецького полку, чим було врятовано  останній від загибелі. Все це було виконано під ураганним вогнем противника"  – так було сказано в наказі Реввійськради республіки від 31 липня 1920 року з приводу нагородження Я.М.Федоренка орденом Червоного Прапора. І це лише один епізод з бойового життя майбутнього маршала.

      Закінчилась Громадянська війна. У мирні роки Я.М.Федоренко в 1924 році закінчив Вищу артилерійську школу командирського складу, у 1927 році – курси удосконалення вищого комскладу, курси партійно-політичної підготовки при Військово-політичній академії. У 1934 році Яків Миколайович закінчив військову академію імені М.В. Фрунзе. Його призначено командиром танкового полку, трохи пізніше – командиром 15-ої механізованої бригади Київського військового округу, а в 1937 році – начальником автобронетанкових військ того ж військового округу.

     „... рішучий, енергійний, оперативний, вольовий командир, володіє  широкою ініціативою, самостійністю і високим почуттям відданості справі, ретельний, вимогливий до себе і підлеглих...” ,  таку характеристику в той час дав Я.М.Федоренку Маршал Радянського Союзу С.К.Тимошенко.

      У 1940 році Я.М.Федоренку було присвоєно звання генерал-лейтенанта танкових військ і призначено на посаду начальника автобронетанкового управління Червоної Армії. Він став одним з перших ентузіастів введення нового на той час роду озброєння – танків, віддаючи справі механізації армії свої сили, знання і досвід.

 З його ініціативи у 1940 році значно збільшено випуск знаменитих середніх і важких танків Т-34 і КВ, котрі відіграли досить значну роль на фронтах Великої Вітчизняної війни. Якраз він був ініціатором розширення мережі навчальних закладів для підготовки танкістів. І під час війни Яків Миколайович продовжував удосконалювати бронетанкові та механізовані війська Червоної Армії. Він  часто виїжджав на фронт. Під його керівництвом було сформовано перші танкові корпуси і армії. Зі своїм штабом він розробив принципи застосування в бойових діях великих танкових з’єднань,  що підтвердилось на Курській дузі.

      У 1942 році Я.М.Федоренко, залишаючись командувачем бронетанкових і механізованих військ Радянського Союзу, стає також і заступником наркома оборони. Під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років Маршал Радянського Союзу Яків Миколайович Федоренко був представником Ставки Верховного Головнокомандування під час Московської, Сталінградської, Курської битв та багатьох інших крупних операцій по знищенню ворожих угруповань.

     Закінчилась Велика Вітчизняна війна. Радянська Армія перебила хребет фашистському звірю і здобула довгоочікувану Перемогу. У квітні 1946 року Маршала Я.М.Федоренка було призначено командувачем бронетанковими і механізованими військами Сухопутних військ Радянської Армії. На цій посаді він перебував до останнього дня життя.

 Я.М.Федоренко був депутатом Верховної Ради СРСР 1-го і 2-го скликання. За великі заслуги перед Батьківщиною його нагороджено 4 орденами Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова і Кутузова 1-го ступеня і багатьма медалями.

      Я.М.Федоренко помер на 51 році життя 26  березня 1947 року і похований у Москві.

В.Полєхін