Сталося так, що мій чоловік Василь Володимирович загубив  телефон. Страшенно переймався, адже втрата  мобільного, це свого роду втрата зв’язку зі світом. До того ж,  в чохлі, в якому була мобілка,  лишилися  кредитні картки, пенсіонний та гроші.  Думав,  доведеться все починати з нуля.   І яке ж було  здивування, коли наступного дня   надійшов дзвінок. Як з’ясувалося, група юнаків випадково натрапила на загублений телефон. Вони повідомили, куди слід звернутися, аби забрати його.

Важко уявити, яке було щастя для мого чоловіка. Щиро дякую учням гімназії №1 Долгарьову, Карасьову, а також юнаку  із Харкова Чевгусу. Міцного здоров’я, любові і  миру їм !

Все ж таки  у нас більше людей з чистою душею.

Валентина Телешевська, пенсіонерка, м. Ізюм.