Поліомієліт є паралітичним захворюванням, яке розвивається в результаті зараження людини одним із трьох споріднених типів поліовірусу.

Збудник (poliovirus hominis) відноситься до групи пікорнавірусів, до сімейства ентеровірусів. Розрізняють три серотипи вірусу (I, II, III). Вірус стійкий до зовнішнього середовища (в воді зберігається до 100 діб, в випорожненнях – до 6 місяців), стійкий до заморожування, висушування. Не руйнується соками органів травлення та  антибіотиками. Гине під дією ультрафіолетового опромінення і дезінфікуючих засобів. При кип’ятінні гине миттєво, при пастерилізації (62⁰С гине за 30 хвилин), при 80⁰С за 30 секунд.

Джерело зараження – тільки людина (хворий чи безсимптомний переносник зараження).

Поліовірус передається від людини до людини головним чином аліментарним шляхом, при фекально-оральному механізмі передачі, при вживанні продуктів і води забруднених випорожненнями, які містять вірус. Можливо і повітряно-крапельне розповсюдження. Вірус потрапляє в організм людини через ротоглоточне кільце, шляхи травлення, розмножується в місцях проникнення а потім потрапляє в кров’яне русло і уражає  деякі типи нервових клітин, ушкодженням або руйнуванням їх.

Інфекція поширюється дуже легко. Заражаються практично всі діти, які мешкають разом з інфікованою людиною. Частіше всього інфікована людина заражає оточуючих за 10 діб до того, як у нього з’явилися перші ознаки захворювання, і в продовж 10 діб після появи симптомів. Важливо знати, що переважна кількість заражених поліовірусом переносять інфекцію безсимптомно, але при цьому вони також можуть заражати інших людей. Інкубаційний період захворювання продовжується від 9 до 21 діб, (але можливо і 35 діб).

У заражених можуть з’явитися симптоми схожі з ознаками застудних та кишкових захворювань: підвищення температури, біль в горлі, рідкі випорожнення, порушення травлення, головна біль або біль в області черевної порожнини.

Перехворілі на поліомієліт, отримують стійкий імунітет на все життя, але тількі до того типу вірусу, яким інфікувались. Якщо хворий інфікувався I  серотипом, то до II и III типів у нього немає імунітету.

Паралітичний поліомієліт як правило починається з легких симптомів і підвищення температури. Потім у хворого развивається сильна біль у м’язах  і паралічі. Паралічі звичайно з’являються на протязі першого тижня захворювання. При цьому може  спостирігатися втрата рухівної активності однієї або обох ніг і рук, а також затруднене дихання через параліч дихальної мускулатури.

Заключний діагноз встановлюють тільки після дослідження в лабораторії зразків випорожнень від підозрілих хворих.

В випадку якщо параліч уражає дихальну мускулатуру грудної клітини, і немає  можливості штучно підтримувати дихання, тоб то  немає спеціального обладнання, може наступити смерть. Також, при відсутності адекватної фізіотерапії, неможливо повернути функціональну активність паралізованним м’язам.

Через це багато хто з людей, перехворілих поліомієлітом, мають серйозні остаточні паралічі на все життя.

Первинні симптоми поліомієліту: біль у м’язах, підвищення температури – можна полегшити, але не  існує засобів специфічного лікування паралічів.

У випадку паралічу м’язів грудної клітини можливо буде необхідне обладнання для підримки дихання. Спеціальна фізкультура, ортопедичне лікування, фізіотерапія та використання інших допоміжних засобів можуть допомогти дітям знизити ризик розвитку тяжких остаточних паралічів.

Паралітична стадія хвороби продовжується від декількох днів до двох тижнів. Відновлення м’язових функцій може тривати місяцями і навіть роками. При глибокому ураженні рухових нейронів спинного мозку, процес репарації (відновлення) стає неможливим і після перенесеної хвороби залишається на все життя тяжкі її наслідки: атрофія м’язів, деформація кінцівок і тулуба.

Таким чином поліомієліт небезпечний тим що, близько 5% хворих на цю хворобу помирають через ураження дихальних м’язів, а 1 із 200 стає інвалідом через деформацію хребта і кінцівок. Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина: і дитина, і дорослий. Найбільшу загрозу вірус становить для дітей у віці до п’яти років. Наразі не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.

Поліомієліт неможливо вилікувати, але його можна попередити завдяки вакцинації. Із провадженням ВООЗ Глобальної ініціативи з ліквідації поліомієліту 1988 року завдяки вакцинації кількість нових випадків поліо зменшилася на 99%. До 1988 року щорічно реєструвалося більше 350 000 випадків поліо у 125 країнах світу. Протягом 2018 року у світі було зареєстровано всього 33 випадки.

Місія ВООЗ – подолати захворювання, вакцинувавши кожну дитину. Якщо світ припинить боротися з поліомієлітом, вже за 10 років реєструватиметься 200 тисяч нових випадків по всій планеті. Розповсюдження вірусу припиниться, якщо понад 95% людей у країні будуть вакцинованими. Низький рівень вакцинованого населення може призвести до розповсюдження вірусу.

При реалізації і фінансуванні Стратегії по завершенню ліквідації поліомієліту на 2019 – 2023 роки світ зможе подолати захворювання. Реалізація потребує об’єднання зусиль усіх країн, громадськості, донорів, лідерів думок та батьків.

Захворювання поліомієлітом можливо запобігти за допомогою імунізації живою оральною вакциною проти поліомієлиту (ОПВ) або інактивованою вакциною проти поліомієлиту (ІПВ). Необхідно відмітити, що поліомієлітна вакцина імунізує до всіх трьох серотипів.

ОПВ рекомендована ВОЗ як для здійснення планової імунізації населення, так і для проведення масових компаній вакцинації. Незважаючи на те, що інактивована вакцина також являється ефективною і безпечною, ОПВ все-таки дешевше, безпечніше при проведенні, і її легко давати дітям. В Ізюмському районі виконання плану щеплень проти поліомієліту, за 6 місяців 2020 року, на низькому рівні: вакцинація до року 27,2%, ревакцинація в 18 місяців 34,6%, 6 років 28,7%, в 14 років 27,2% (бажано 50% за пів року).

Імунізація проти поліомієліту в Україні обов’язкова,  що вказано в законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» ст..12 і 15, та «Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення» ст..27.

Календар щеплень затверджений наказом міністерства охорони здоров’я.

Шістьох доз вакцини достатньо, щоб сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя. Згідно з Календарем профілактичних щеплень, оптимальний час для введення вакцин:

1 щеплення - 2-й місяць життя дитини (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));

2 щеплення - 4-й місяць (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));

3 щеплення - 6-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));

4 щеплення - 18-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));

5 щеплення - 6 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));

6 щеплення - 14 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)).

Шановні батьки! Своєчасно проводьте щеплення дітям, подумайте

 про наслідки для своїх дітей.

М. М. Пазушко,  лікар епідеміолог відділення організації епідеміологічних  досліджень Ізюмської міськміжрайонної філії ДУ « Харківський ОЛЦ МОЗ України».