Захист свободи преси є складним. Він стосується захисту прав журналістів, з якими ми можемо не погодитися; або навіть журналістів, які, можливо, поводилися неетично...

В Україні з цими словами виконавчого директора американського Комітету захисту журналістів Джоела Саймона багато хто може не погодитись. І я готовий навіть не задумуючись назвати прізвища 10-20 експертів, журналістів, політиків, які переконані, що захищати варто права лише "правильних" журналістів. Але сьогоднішній Міжнародний День свободи преси - це чудова нагода поставити на паузу пафосні аргументи про інформбезпеку, про "маніпуляції", про псевдопатріотизм та "агентурну діяльність", про неетичність та олігархічність. І перечитати заяви та звернення авторитетних журналістів із усього світу, профільних посадовців - Арлема Дезіра (Представник ОБСЄ з питань свободи медіа), Дуні Міятович (Верховний Комісар РЄ з прав людини), Одрі Азуле (Генеральний директор ЮНЕСКО), правозахисників.

Свобода преси - це не свобода для своїх. Не свобода в інтересах політичних лідерів чи Президентів. Свобода слова - це кисень. Це захисний механізм для реальної демократії та підзвітності чиновників. Тому критичні голоси, викривальні журналістські розслідування, гострі політичні дебати - це не зрада, а перемога.