Ще за радянських часів цікавив мене бойовий шлях слюсаря-інструментальника ІПЗ М.С.Крята. Упродовж багатьох років зустрічався з ним, фотографував для газети, супроводжуючи знімки короткими нотатками. І от якось у міській ветеранській організації вирішив доповнити свої записи про Михайла Степановича, знайдені в уже пожовклому від часу блокноті.
Далі.
На знімку: учасники бойових дій ( зліва – направо) В.І.Нога, М.С.Крят, В.Т.Падалко та учасник війни Л.О.Гребенюк.
Фото І.Шевченка.Ще за радянських часів цікавив мене бойовий шлях слюсаря-інструментальника ІПЗ М.С.Крята. Упродовж багатьох років зустрічався з ним, фотографував для газети, супроводжуючи знімки короткими нотатками. І от якось у міській ветеранській організації вирішив доповнити свої записи про Михайла Степановича, знайдені в уже пожовклому від часу блокноті.
…Біографія мого героя схожа на біографію людей, що народилися в тридцятих роках минулого століття. Не дуже сите дитинство, навчання в середній школі. До речі, народився Михайло в червні 1926 року в селі Петрівське, яке входило на той час до складу Ізюмського району. Але закінчити школу не вдалося - почалася війна. Фашистські загарбники окупували Україну. І п\'ятнадцятирічному Михайлу довелося пережити ненависну окупацію. А коли в 1943 році територія, де жила сім\'я, була звільнена від ворога, Михайло пішов до армії. У складі 277 стрілецького полку 295 стрілецької дивізії Першого Білоруського фронту молодий піхотинець М.С. Крят пройшов славний бойовий шлях. Брав участь в боях за звільнення Ленінграда, Мінська, Познані, Варшави. Його груди прикрасили орден Вітчизняної війни 2 ступеня, медаль «За відвагу», а ще медалі «За визволення Варшави», «За визволення Праги» і «За взяття Берліна». Після війни сім\'я М.С.Крята переїхала до Ізюма, де він багато років працював в інструментальному цеху приладобудівного заводу, де отримав право на заслужений відпочинок. Уже будучи пенсіонером, протягом багатьох років брав активну участь в роботі Ізюмської міської організації ветеранів. А ще був активістом всіх заходів, спрямованих на виховання молоді. Маються на увазі зустрічі зі школярами, учнями профтехучилищ і виступи під час свят на Меморіальному комплексі. До речі, мешкає Михайло Степанович за двісті метрів від цього місця, в будинку №20 по Верхнє – Крем’янецькій вулиці. Цю адресу знають багато ізюмчан.
І. Шевченко, журналіст.