Я не знаю, якою зброєю буде вестися Третя світова війна, але у Четвертій в хід підуть палиці й каміння.
Альберт Ейнштейн.
Жодна в світі істота не є схильною до вбивств собі подібних. Жодна, окрім людини. За всю історію свого існування людство не створило стільки речей для свого розвитку, скільки для знищення. Зброя в усьому світі, яка виготовляється нібито для захисту, насправді покликана лише руйнувати. Від найпростіших видів озброєння стародавніх часів методи «оборони» розвинулись до сучасних засобів ведення війни, за допомогою яких достатньо одного натиску кнопки, щоб знищити тисячі людей. Сучасна зброя масового ураження (зброя масового знищення, ЗМУ, ЗМЗ) призначена для нанесення масових руйнувань на великій площі. До кінця ХХ століття до ЗМУ було прийнято відносити хімічну, біологічну та ядерну зброю, проте, починаючи з 1990-х років в світі починають розроблятися нові види, зокрема радіочастотна, радіологічна, інфразвукова, геофізична і променева зброя.
Єдиними в історії випадками застосування ядерної зброї були бомбардування Збройними силами США японських міст Хіросіми та Нагасакі відповідно 6 та 9 серпня 1945 року, в результаті яких загинуло близько півмільйона людей, проте виробництво та випробування тривають і нині. Прикладів використання хімічної зброї можна нарахувати більше. Взяти хоча б встановлені 34 випадки її застосування під час конфлікту в Сирії, який розпочався 2011 року і триває до нині.
Діючим кроком до обмеження виробництва та застосування зброї масового знищення стали міжнародні договори, а також нормативно-правові акти України, які накладають заборону на вказану діяльність. Так, зокрема, 21 лютого 1975 року Президією Верховної ради УРСР було ратифіковано Конвенцію про заборону розробки, виробництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення, 16 листопада 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, 16 жовтня 1998 року ВРУ ратифікувала Конвенцію про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення, а 16 листопада 2000 року – Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань. На законодавчому рівні України застосування, а також розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут та транспортування зброї масового знищення заборонено відповідно статтями 439 та 440 Кримінального кодексу України. Слід зазначити, що злочини, передбачені вказаними статтями не мають строків давності та тягнуть відповідальність у виді позбавлення волі від восьми років до довічного.
Чималу роботу щодо недопущення використання ЗМУ проводять деякі міжнародні організації. Зокрема, варто наголосити на Міжнародній кампанії із заборони ядерної зброї, яка в 2017 році стала лауреатом Нобелівської премії миру за залучення уваги до катастрофічних наслідків використання зброї масового знищення. «Ядерна зброя являє собою постійну загрозу для людства і всього життя на землі,» – зазначила голова норвезького Нобелівського комітету Беріт Райс Андерсен. На жаль, деякі лідери сучасних держав не розуміють, що застосування настільки небезпечних засобів ведення війни ставить під сумнів подальше існування всього живого.
О.Артеменко, аналітик і публіцист.

Facebook Коментарі