Наше місто поступово перетворюється на гірський курорт. На схилах, де колись були дороги, рясні зливи замість асфальту утворили своєрідні траси для слалому та фристайлу. Думаю, у спортшколах згодом розпочнуть готувати майбутніх чемпіонів світу, переможців зимових олімпіад. 
   Чому так? Днями довелося пройтися провулком Нагайським, вірніше, місцем, де недавно був провулок. Дороги тут майже немає. Її повністю змило на перехресті з вулицею Муравською. Скрізь видно великі купи землі, битої цегли, щебню та подрібненого асфальту. У провулку Олександрівському проїжджа частина просіла і потріскалася по всій довжині. Можна, звичайно, провину списати на природні стихії. Але гляньте на наші латані-перелатані дороги, змучені ямковими ремонтами, як персонаж Ільфа і Петрова - нарзаном. Досить воді знайти найменшу шпарину у асфальтовій "латці", як вона розсипається на порох. Це спостерігається протягом багатьох років. Немає людини в нашому місті, яка б не бачила дощових річок, що стікають вулицями з Крем\'янця. Так, по вулиці Крутій, повз третьої школи, дитсадка №16 на проспект Леніна у таку негоду пливе не лише сміття, а й каміння. Зрозуміло, що від цього дороги кращими не стають.
   ДАЛІ.

  Наше місто поступово перетворюється на гірський курорт. На схилах, де колись були дороги, рясні зливи замість асфальту утворили своєрідні траси для слалому та фристайлу. Думаю, у спортшколах згодом розпочнуть готувати майбутніх чемпіонів світу, переможців зимових олімпіад. 
   Чому так? Днями довелося пройтися провулком Нагайським, вірніше, місцем, де недавно був провулок. Дороги тут майже немає. Її повністю змило на перехресті з вулицею Муравською. Скрізь видно великі купи землі, битої цегли, щебню та подрібненого асфальту. У провулку Олександрівському проїжджа частина просіла і потріскалася по всій довжині. Можна, звичайно, провину списати на природні стихії. Але гляньте на наші латані-перелатані дороги, змучені ямковими ремонтами, як персонаж Ільфа і Петрова - нарзаном. Досить воді знайти найменшу шпарину у асфальтовій "латці", як вона розсипається на порох. Це спостерігається протягом багатьох років. Немає людини в нашому місті, яка б не бачила дощових річок, що стікають вулицями з Крем\'янця. Так, по вулиці Крутій, повз третьої школи, дитсадка №16 на проспект Леніна у таку негоду пливе не лише сміття, а й каміння. Зрозуміло, що від цього дороги кращими не стають. У асфальтовому покритті з\'являються нові ями. Їх латають, потім знову злива - і так кілька останніх років. Мабуть, всерйоз слід замислитися над системою водовідведення. Її практично у нас немає. На Нагайському провулку нещодавно нарахував мінімум чотири шари асфальту. Такий безславний кінець дороги тут можна було передбачити, як і на провулку Олександрівському, де після асфальтування з\'явився трактор водоканалу і вибехкав величезну яму поперек дороги. Після роботи працівники підприємства яму закидали мокрою землею. Мешканці провулку теж додали сюди битої цегли, піску. Та минула злива перекреслила всі зусилля людей. Все це, як і на Нагайському, змило. Асфальт просів, потріскався. Є підстави вважати, що наступна злива стане для дороги останньою.
   Взагалі, латання доріг - безперспективна справа. Цього вистачає максимум на рік. Можливо, є сенс не розпорошувати бюджетні кошти на ямковий ремонт, а щороку лагодити проблемні ділянки суцільно. Це краще, ніж перетвореннях доріг на неприступні гірські схили та урвища. Вже сьогодні, практично, неможливо пройти, не те, що проїхати, по вулицях Тельмана, Народній, Аеродромній, Коцюбинського тощо. А дороги, давайте погодимося, це ще й дизайн міста, його естетика.
   Є.Теплоухов.
  Малюнок автора.