Десять годин перельоту трансатлантичним боїнгом і ось, нарешті, ця далека заокеанська країна, яка вражає буквально всім: їжею, одягом, звичками та рівнем культури населення – зовсім інший, ніж у нас, у українців, менталітет.
 Далі
На фото: Уільямсберг. Автомат для продажу газет.Десять годин перельоту трансатлантичним боїнгом і ось, нарешті, ця далека заокеанська країна, яка вражає буквально всім: їжею, одягом, звичками та рівнем культури населення – зовсім інший, ніж у нас, у українців, менталітет.
Люди різні, бо в Америку приїжджають зі всього світу. Але всі намагаються БУТИ ПРИВІТНИМИ один до одного. Тобі посміхаються скрізь. Прийшов до супермаркету, тебе обслужили, запитали як справи, побажали гарного дня. Складалося таке враження, що тебе всюди чекають, всюди поважають, всюди люблять. Тут дійсно не почуєш у свій бік щось погане. Ніхто не зробить зауваження за твою погану англійську, а скоріше вибачиться і скаже, що напевне не зрозумів вас. Скрізь лунає: «Excuse me! I’m sorry!»
Американці зовсім не зациклюються НА МОДІ: для них комфортний одяг, то і є стильний одяг. А якщо в тебе є непотрібні вже речі, то ти можеш їх віднести у супермаркети або до певних місць, де є великі зелені ящики «good will box». Вони обов’язково будуть передані нужденним, бо такі люди там теж є.
А ось українські ПРОДУКТИ – чи не найперше, за чим сумуєш, коли приїздиш у США. Не можу сказати, що не смачно, не оригінально, але зовсім не той смак, що рідне українське. Але з часом, тут в Україні, доволі часто згадуєш ту неймовірно велику та гостру мексиканську страву «буріто».
Легкість, з якою американці ЗРИВАЮТЬСЯ ІЗ РІДНИХ МІСЦЬ, залишають вдома батьків, родичів, друзів та відправляються іноді через усю країну вчитися чи працювати також дуже бентежить. Але вони знають: комфортно жити у їхній країні можна всюди, бо скрізь є все для повноцінного сучасного життя (лікарні, школи, супермаркети, прекрасні дороги тощо), тому і не бояться ось так рішуче змінювати своє майбутнє. Багато американців орендують житло.
В Америці все робиться для людей. Тому і не дивно, що кожен американець є ПАТРІОТОМ своєї держави. Переконалися у цьому на власні очі: бачили як з власної волі американці старанно прикрашають свої будівлі національною атрибутикою, готуючись до Дня Незалежності країни (4 липня). А величезна кількість карнавалів, фестивалів, благодійних акцій, тематичних парків та різних музеїв спонукають їх до вивчення історії, культури та традицій.
До речі, АВТОМОБІЛЬ для жителів США – не розкіш, а звичайний засіб пересування. Вражає бачити вже літніх людей за кермом новенького «Мерседеса». До речі, в Америці ви вже не знайдете автівок із «механікою», майже усі машини мають автоматичну коробку передач.
Хочу зазначити, що американці дуже дбають про власне ЗДОРОВ’Я. Вони не палять (за весь час перебування ми особисто бачили лише трьох людей з цигаркою у руці. У Вашингтоні, наприклад, багато хто займається бігом, їздою на велосипеді. А біля самісінького Білого Будинку аматорські футбольні команди грають у футбол. Отакої!
А ще, вони не відгороджуються від світу та від інших людей височезними ПАРКАНАМИ: їх там просто немає (лише у тих, хто має собак, і то – зовсім невисокі) – відкритість в усьому!
Сподобалися  і їхні всюдисущі БІЛОЧКИ. Американці, на відміну від іноземців, на них дуже сердиті, бо ці гризуни буквально забирають комфорт та затишок, пошкоджуючи будинки та комунікації. Як на нас, то ці забавні тваринки, дуже кумедні, щирі та безпечні (хоча за пакетами треба пильно дивитися, бо заберуться туди у пошуках смачненького!)
Було приємно розуміти, що багато американців ЗНАЮТЬ ПРО СИТУАЦІЮ НА СХОДІ УКРАЇНИ, вболівають і підтримують наш народ. Ось один із прикладів. Біля популярного магазину «Burlington Coat Factory» у передмісті Вашингтону до нас підійшли дві жіночки і почали розмовляти по-іспанськи (чомусь прийняли за іспанців!..). Ми відповіли, що з України і трохи розмовляємо англійською. Тоді одна з них сказала: «Ми багато знаємо про Україну і Росію. Ви – сильна нація! Щасти вам!». До сліз було зворушливо і приємно від таких слів підтримки звичайних перехожих.
У США, за всю поїздку не довелося бачити ЖОДНОГО ПРИГНІЧЕНОГО ОБЛИЧЧЯ у людей, які виконують свою роботу. Навіть прибиральники все роблять з посмішкою на обличчі. Тут дуже важливо, щоб клієнт залишився задоволеним. Не тільки товаром, який він купить або не купить, а й рівнем обслуговування.
Кожен день ми відчували на собі, наскільки ввічливі й доброзичливі американці. Це, звичайно, в редакції газети «Дейлі Прес», де ми були гостями. Але навіть від таксиста, який весело демонстрував мізерні пізнання мови, і до прибиральниці гіпермаркету, яка провела по всіх відділах зі знижками і розпродажами – віяло добром. Ясно, що це все сфера обслуговування. А ось в коридорі готелю було дуже незвично, коли тебе вітають навіть не персонал, а сторонні люди, такі ж мешканці, як і ти. І це не поодинокий випадок. Це те, до чого ми в кінці вже звикли.
Нам, звичайно, не показували КРИМІНАЛЬНІ РАЙОНИ з низьким рівнем життя. І коли я про це запитав, то отримав відповідь, яку не очікував. Виявляється - це частина тієї свободи, якою пишаються американці. Одні прагнуть працювати і робити кар\'єру, інші вважають за краще жити на допомогу і працювати не хочуть. Допомогу призначають, якщо дохід в місяць менше 2000 доларів. На цю допомогу прожити можна, але запити, зазвичай, високі, звідси і різного роду кримінал. Хоча навіть без освіти і навіть некваліфікована праця оцінюється так, що можна орендувати житло в благополучному районі і жити повноцінним життям. Наприклад, стажери з низькою зарплатою знімають апартаменти на двох і крок за кроком роблять кар\'єру. Тому навіть немає сенсу порівнювати рівень життя маргіналів і працьовитої людини. 
І ще ... Американці вміють РАДІТИ УСПІХАМ інших людей. Це дуже помітно просто в звичайних розмовах. Це щось тонке в їх стилі спілкування. Це те, чого дуже бракує нам. Хоча зовсім зрозуміла причина наших заздрощів. На жаль, це від безвиході. І можливо, через безвихідь совкового мислення.
В Америці ВІДСУТНІ ПРОФЕСІЙНІ СВЯТА, вони святкують лише сім державних свят. Найбільш популярні - це День незалежності, День подяки, День пам’яті.
Вашингтон вразив також ВІДСУТНІСТЮ БІГБОРДІВ. У середмісті ви не побачите зовнішню рекламу взагалі. Столиця Америки побудована за принципом «круглих площ», де розташовані парки, сквери та музеї. Американські конгресмени не мають недоторканості, а Президент не має право законодавчої ініціативи.
Головний девіз США міститься на однодоларовій купюрі , де написано «З небагатьох – єдина».
В Америці ВІДСУТНІ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ. В США немає сильного центрального уряду, влада концентрується в штатах, через сильні громади та громадські об’єднання.
Американці зберегли багатовічну традицію ЧИТАТИ ВРАНЦІ ГАЗЕТУ. До речі, газета доставляється передплатникам в період з 5 до 7 години ранку. Пошта до доставки газет практично не має ніякого відношення. Доставкою займаються спеціалізовані логістичні компанії.
Так само пошта не має відношення до передплати. Передплатою безпосередньо займаються редакції газет.
Дуже цікавий нюанс до списків виборців. Політичні партії КУПУЮТЬ СПИСКИ ВИБОРЦІВ безпосередньо у виборчих комісіях, щоб мати доступ до електорату. На продаж спиртних напоїв держава має виключну монополію. І лише державні органи визначають місце та кількість продажу спиртного.
 Американські жінки були дуже здивовані, коли дізналися, що в Україні жінки мають право за оплачуваний догляд за дитиною до трьох років. А ще їх також здивувало, що при народженні держава виплачує за першу, другу та третю дитину. В Америці цього немає - жінка має на ДЕКРЕТНУ ВІДПУСТКУ лише 12 тижнів.
 ВИЩА ОСВІТА в США платна, як власне і медицина.
Взагалі, американці дуже ЗАКОНОСЛУХНЯНІі. Вони поважають як державні символи, так і закони Америки.
Взагалі, вражень дуже багато і написати про все, звісно, неможливо. Бо, як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. А побачити хочеться ще не один раз…
Враженнями ділилися К.Григоренко, І. Коровін, О. Кислянська.
 PS. Вже коли у Києві на пероні залізничного вокзалу чекали потяг до Ізюма, відчули «ТОЛЕРАНТНИЙ» СЕРВІС ПО-УКРАЇНСЬКИ. На наше питання «Чи цей потяг до Костянтинівки» провідниця «дуже люб’язно» відповіла: «Очі відкрийте, не бачите що до Москви!». Чомусь питати про щось іще більше не хотілося!..