Біля входу до управління Пенсійного фонду в Ізюмському районі кілька чоловік вели розмову. Худорлявий чоловік у вицвілому костюмі, кинувши цигарку до урни, з полегшенням вимовив: «По каліцтву хоч отримав. З цим там, взагалі, кепсько. Навіть слухати не хочуть, вимагайте, мовляв, від України. Так і хотілося крикнути, а я де?».  Григорій Данилович (так звуть переселенця) - з Горлівки. Отримав травму на шахті. Прийшла окупація, і виплати скінчилися. Довелося покинути все і перебратися до рідні в Ізюм.
Далі.Біля входу до управління Пенсійного фонду в Ізюмському районі кілька чоловік вели розмову. Худорлявий чоловік у вицвілому костюмі, кинувши цигарку до урни, з полегшенням вимовив: «По каліцтву хоч отримав. З цим там, взагалі, кепсько. Навіть слухати не хочуть, вимагайте, мовляв, від України. Так і хотілося крикнути, а я де?». 
Григорій Данилович ( так звуть переселенця) - з Горлівки. Отримав травму на шахті. Прийшла окупація, і виплати скінчилися. Довелося покинути все і перебратися до рідні в Ізюм.
Діалог його із земляками мене зацікавив. Виявляється не всі види пенсійних виплат ( за віком, за інвалідністю, у зв’язку з втратою годувальника, довічна пенсія подружжя, одноразова, додаткова, за вислугу років та інші) гарантуються на не підконтрольних територіях? Виплати, кажуть юристи, хоча і є, але вижити на них, практично, не можливо». Бо і продукти харчування, і комуналка в ОРДЛО значно дорожчі, ніж на підконтрольних територіях.
Звісно, звинувачувати в цьому можна будь-кого – Росію, бойовиків, олігархів. Але першопричина, думаю, в тих, хто в травні 2014-го ходив на так званий сепаратистський \"референдум\", хто захотів повернути ковбасу за 2-80, хто повірив у те, що пенсія буде така, \"як і в Росії\". Натомість отримав значно менше, ніж було. Іншими словами підтвердилося народне прислів’я: «Побіжиш за великими, втратиш мале».
Тож і поїхали з ОРДЛО на підконтрольну Україні територію фіктивні отримувачі соціальних виплат і пенсій. Їх кількість наразі вимірюється сотнями тисяч. У різні способи вони обходять обмеження уряду, отримують «своє» часом ціною власного здоров\'я. Адже багатогодинні черги на КПВВ у мороз чи спеку – випробування не для слабких.
Щоб обмежити потік \"фіктивних\" переселенців, на початку березня 2015-го уряд прийняв чергову постанову, якою зобов\'язав міграційну службу перевіряти, чи дійсно людина живе за адресою, вказаною при реєстрації ВПО. Але кількість таких пенсіонерів не зменшилася.
Про масштаби \"пенсійного туризму\" свідчить статистика. Якщо наприкінці 2014 року на обліку перебувало 496 тисяч пенсіонерів-переселенців (із загальної кількості 825 тисяч ВПО) – то вже наприкінці 2015-го їх було удвічі більше: 991 тисяча осіб (із загальної кількості зареєстрованих ВПО 1,680 мільйонів).
Та підкреслю, і ця статистика далека від реалій. Адже на фоні \"гарячого\" 2014 року вже в 2015-му інтенсивність боїв в зоні АТО значно знизилася. Тому люди вже не виїжджали з ОРДЛО, а навпаки, поверталися додому, на непідконтрольні території. Поверталася найменш фінансово захищена категорія населення, яка банально не має можливості оплачувати орендоване житло. Більшість з пенсіонерів залишається в окупації стерегти свої будинки та квартири дітей. Зрештою, просто морально важко було покинути житло і місто, в якому пройшло довге життя.
На початку 2016 року український уряд зі Службою безпеки України вже всерйоз взялися за \"пенсіонерів-туристів\" та інших отримувачів соціальних виплат. Було виявлено адреси будинків та квартир у прифронтових регіонах, за якими реєструвалося по кілька тисяч переселенців одночасно.
Сьогодні, точної цифри \"пенсійних туристів\" не існує. Якщо порівняти статистику Пенсійного фонду України і так званих \"пенсійних фондів\" \"ДНР\" й \"ЛНР\" (яку, звісно, не можна вважати офіційною), можна припустити, що принаймні 350 тисяч пенсіонерів, маючи статус ВПО, отримують пенсійні виплати і тут, і там. Це ще раз переконує: обіцяне бойовиками життя з молочними ріками виявилося простою мильною бульбашкою.
М.Пархоменко, м. Ізюм.