Не всім відомо, що двоповерхова будівля з блакитним фасадом у самісінькому центрі Ізюма має велику історичну цінність. Приміщення Центру первинної медико-санітарної допомоги, який там розташовувався до початку повномасштабного вторгнення рф, є пам’яткою архітектури. Крім того, будівля має доволі глибоку історію, адже саме тут зароджувалася жіноча освіта минулих сторіч Харківської області.

У березні 2022 року російські війська нещадно обстрілювали Ізюм, намагаючись його захопити. Тоді під вогонь потрапляли як житлові будинки, так і адміністративні споруди. Зокрема, будівля медзакладу в центрі міста – блакитна двоповерхівка поруч із Ізюмською міськрадою. Обстріли спричинили пожежу в Центрі первинної медико-санітарної допомоги, обвал другого поверху й даху."Зараз будівля перебуває з відкритими цегляними муруваннями, повністю вигоріли дерев’яні елементи. Зберігся конструктив, тобто несуча конструкція – цегляні мурування", – зазначає Катерина Кублицька, архітекторка та реставраторка, членкиня ініціативної групи Save Kharkiv. Фахівчиня бореться за право на життя пошкоджених внаслідок бойових дій пам’яток архітектури, тож погодилася розповісти про найближчі плани стосовно цього об’єкту культурної спадщини.

Дані щодо завершення будівництва споруди різняться, зазначає архітекторка. Згідно з обліковими документами, що є в наявності, можна говорити, що роботи закінчилися або в кінці ХІХ сторіччя, або в 1903 році. Тоді в Харкові активно розвивалася жіноча освіта, тому й у менших містах регіону почали відкривати середні навчальні заклади для дівчат. Ізюмську гімназію звели у стилі неокласицизму.Хоч багато хто з місцевих цього не знає, гімназію було доволі сильно пошкоджено під час Другої світової війни. Про це свідчать ознаки реставрації споруди, яку провели згодом, за радянських часів. І вже потім пам’ятку архітектури використовували як медичний заклад.

"У неї було замінено перекриття. А це означає, що будівля була дуже серйозно пошкоджена. Присутні ділянки із залізобетонним перекриттям, та переважна більшість це були дерев’яні перекриття, проте характер їх вигоряння свідчить про те, що це були конструкції, які зведено після 1950-х років. Ми бачимо, що цю будівлю відновлювали", – зазначила Катерина.Тож у напіврозтрощеному стані ця споруда опинилася вже вдруге. Із березня 2022 року майже нічого не змінилося. Хіба що на місці, де має починатися покрівля, вже поросли бур’яни. Зелень дісталася й до коридору. А в кабінетах і досі можна знайти покинуті речі: коробку з використаними шприцами, запаковані респіратори, що нагадують про часи активної боротьби з коронавірусною інфекцією, а також усохлі квіти в горщиках і жіночі туфлі у холі.На думку Катерини Кублицької, для проведення успішної реставрації в майбутньому необхідно якнайшвидше законсервувати те, що залишилося після нещадних російських обстрілів. Хоч нині колишня жіноча гімназія виглядає жахливо, берегти там є що:

"Будівля підлягає відновленню. Більше того, враховуючи її історію існування протягом ХХ сторіччя, предмет охорони у цій будівлі зберігся. Це її просторова структура, це її мурування, рисунок фасадів та форма віконних прорізів. Більше того, дещо зберігся рисунок автентичних віконних перепльотів, тобто також є що відновлювати. І збереглися чавунні сходи. Візуально воно виглядає так, що залишилася тільки коробка – дуже жахливо. Проте, з точки зору архітектора-реставратора та конструктора, є з чим працювати, є на що опиратись і несуча здатність будівлі збережена".Якщо будинок перебуватиме у напіврозтрощеному стані певний період часу, то місто ризикує остаточно втратити важливий об’єкт культурної спадщини, вважає фахівчиня. Тому нині архітектори проводять перемовини з міжнародними фондами, які спеціалізуються саме на консервації об’єктів нерухомої культурної спадщини, що зазнали ураження внаслідок бойових дій. Головна ідея – якнайшвидше захистити пам’ятку архітектури від впливу атмосферних опадів. Нині справа знаходиться на стадії погоджень бюджетів і пошуку донорів."Це наша земля. Це було побудовано нашими пращурами. І ми повинні це зберегти і передати наступному поколінню, нашим дітям, щоб вони це зберігали й передавали вже своїм дітям. Паралельно з тим, створювали нові шедеври. Сама по собі пам’ятка – це об’єкт архітектури, об’ємний, просторовий, який було створено в якийсь проміжок часу, в будівельний період, який демонструє досягнення нашого суспільства у той час. Це об’єкти, які вистояли Першу світову війну, Другу світову війну. І навіть зараз, попри ті жахи, за якими ми спостерігаємо, ці об’єкти вистоюють і їх ще можливо відновити. Це наше минуле. Це те, з чого складаємося ми сьогодні. І якщо сьогодні ми відпустимо, скажемо, що неможливо це відновити, не буде всього цього, ми втратимо частину себе, зв’язок з нашим минулим. Більше того, зараз ми вкладаємо себе в історію цих об’єктів", – ділиться думками архітекторка.

Катерина сподівається, що законсервувати будинок вдасться впродовж року. А реставрувати – після перемоги. фото М.Калюжного Автори: Артем Листопад та Юрій Чорнобук джерело https://dumka.media