І знов бере сором за наших земляків

Вам також може сподобатися...

1 відповідь

  1. Володимир :

    Я майже вирісь там оскільки в бібліотеці ,все своє післявоєне життя,працювала моя мама,знаю там кожен куточок,там познаїомився зі своєю майбутньою дружиною,потім туди бігала моя донька до бабусі в бібліотеку а коли приїздили у відпустку то завжди туди заходили уже з внуком,подивитись та кілька разів привозив в бібліотеку дуже багато книжок,як подарунок для наступних поколінь.На жаль ,як кажуть,в сім’й не без урода, і ця війна теж виявила таких виродків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *