Обуренню просто вже немає меж. Мешканцям нашого міста добре відомий Палаці молоді та підлітків «Залізничник» - пам’ятка архітектури з майже 100-річною історіє. До підступного нападу росії у ньому вирувало творче життя. Тут працювало 13 творчих колективів, проводилась безліч цікавих заходів для дітей і дорослих.
Ворог нещадно познущався над Палацом. Розтрощив і розграбував усе, що міг. Знищив книжки, костюми, меблі, техніку. Все, що нагадувало про мирне життя.
Після деокупації працівники культури, намагаючись врятувати будівлю від подальшої руйнації та розграбування, забили вікна та двері. Комунальники зібрали та вивезли безліч сміття, яке було розкидане навколо будівлі Палацу.
Але, як це не прикро, деяких людей ніщо не може зупинити у гонитві за «здобиччю». Двері регулярно зламуються, трощаться залишки вікон, варварськи зриваються листи ОСП, якими вікна закриті. І все це по колу. Працівники культури зробили – доброзичливі мешканці скрутили. Вже вирізали навіть останні залишки електропроводки. А постійні посиденьки дітей та підлітків, розпиття спиртних напоїв у будівлі, перетворення її на вбиральню – це вже за межею розуміння! До того ж це дуже небезпечно, оскільки заклад не функціонуючий, і ніхто не може гарантувати, що на голову комусь несподівано не впаде шматок цегли. Батьки, бережіть своїх дітей, проводьте з ними бесіди про небезпеку перебування в таких будівлях!
Ізюмчани, закликаємо вас схаменутися! Це ж не привокзальна «пиріжкова». Це пам’ятка архітектури, заклад культури, який, сподіваємось, з часом буде відновлений. Давайте всі разом об’єднаємося у спільному бажанні його зберегти, а не вкрай знищити. Ми ж не окупанти, а цивілізовані мешканці громади!
Марина Коловоротна, начальник Управління культури ІМР
obrii.com.ua
Я майже вирісь там оскільки в бібліотеці ,все своє післявоєне життя,працювала моя мама,знаю там кожен куточок,там познаїомився зі своєю майбутньою дружиною,потім туди бігала моя донька до бабусі в бібліотеку а коли приїздили у відпустку то завжди туди заходили уже з внуком,подивитись та кілька разів привозив в бібліотеку дуже багато книжок,як подарунок для наступних поколінь.На жаль ,як кажуть,в сім’й не без урода, і ця війна теж виявила таких виродків.