Пішов за вічну межу на 75-му році життя.

Сумно усвідомлювати, але невиліковна хвороба забрала від нас справжнього фахівця, людину до вершечка віддану фотожурналістиці, громадського активіста Олександра Миколайовича Головка. Він пішов за вічну межу на 75-му році життя.

Як фотокореспондент, і як людина, Олександр залишив яскравий слід у літописі краю. Його і досі добрим словом згадують ветерани газети, старожили міста.

У редакцію часопису «Радянське життя» Олександр Головко прийшов 1981-го, коли його попередник, теж відомий фотокор, Сергій Савін перейшов на роботу в багатотиражку «Оптик». До цього О. Головко працював у райпобуткомбінаті, займався фотокерамікою, паралельно підробляв на фотографуванні.

Слід зазначити, ця справа стала справжнім хобі для нього. Олександр швидко влився в трудовий колектив редакції, став фанатом своєї справи, оперативно і якісно виконував поставлені завдання. На сторінках часопису почали постійно з’явитися його світлини з різних сфер життя трудових колективів Ізюма та інших населених пунктів, тематичні фоторепортажі. За вісім років роботи в редакції він виробив свій неабиякий стиль зйомок. Заради панорамності йому частенько доводилося користуватися навіть послугами пілотів. Бувало підіймався на гелікоптері, аби зафіксувати об’єкти, які споруджували працівники підприємства «Ізюмстальконструкція».

Ця практика стала в пригоді, коли з перших днів аварії на ЧАЕС йому як хіміку-дозиметристу довелось брати участь у ліквідації наслідків аварії. Хоча саме тут його й спіткала біда. Отримавши велику дозу радіоактивного випромінювання, він став інвалідом. Проте продовжував працювати доки дозволяло здоров’я. На жаль, йому довелось звільнитися з редакції.

Та будучи навіть на заслуженому відпочинку, чимало уваги О. Головко приділяв побутовим проблемам. Недарма жителі будинку, де він мешкав, довірили йому створити і керувати першим в Ізюмі ОСББ. І до війни, і після деокупації він чимало зусиль віддавав саме  організації відновлювальних і ремонтних робіт.

І от  його серце перестало битися. Прикро й  болісно.  Однак  ми горді тим, що всі роки Олександра, можна сказати, пройшли крізь життєвий  об’єктив,  були віддані громаді. Вшануймо його  пам’ять, висловимо глибоке співчуття рідним та близьким покійного.

Друзі, колеги редакції газети «Обрії Ізюмщини», члени Ізюмської первинної організації НСЖУ.