У краєзнавчому музеї імені М.В. Сібільова відкрилася виставка робіт ізюмських майстринь народно-прикладного мистецтва. Тут відображено елементи побуту, віковічні традиції й звичаї українського народу. Експозицію по праву можна назвати унікальною, оскільки вона і тематично єдина, і творчо розмаїта. Надають майстриням самобутності техніка виконання та прості побутові матеріали.
Починається виставка виробами із соломи відомої у краї Г.І. Воловик. Іграшки Галини Іванівни та її учнів вбирають в себе тонкощі родинної обрядовості, ті життєві миттєвості, коли молодятам на подружнє щастя дарували солом'яні ляльки, коли прикрашали весільний коровай, вивішували на весні солом'яних журавок тощо.
Із захопленням сприймається «Фріш-арт», оснований на формуванні життєвих образів з риб'ячих кісток. Це дуже копітка і ретельна робота. Належить до цього виду мистецтва майстриня Л.Ф. Родіна. ЇЇ картини посіяли гідне місце на виставці.
А от - мовчазна і загадкова лялька- мотанка. Вона завжди була берегинею оселі і роду, переходила із покоління в покоління, від матері до дитини. З нею можна познайомитись, як кажуть, обіруч. Розміщенні під загальними назвами «Миру Вам, добра, любові, щоб усі були здорові», «Кохання та злагоди у ваш дім», ляльки символізують українські народні строї за регіонами України. Більше тридцяти видів мотанок представила на виставці Л.В. Шевцова.
Прикрасив виставку виробами з лагенарії (сімейство гарбузових) О.М. Алєксєєв.. Археологи знайшли докази того, що лагенарію використовували 12 тис. років тому. Ця своєрідна сировина служить для виготовлення різних форм, вигаданих автором на всі випадки побуту. Тут є бутлі, глечики, колби, діжки. Посуд легкий і екологічний. У пляшці з лагенарії навіть у спекотну погоду вода залишається прохолодною. Хочете впевнитися, зробіть це.
Не менш привабливе плетіння з кукурудзяного листу - делікатна, тонко вимоглива робота. Займається цим майстриня Л.Ю. Славгородська. Особливо привертають увагу її композиції під назвою «Українська сім'я на ярмарку», «Грай, сопілко, грай», «Козачок», «На сінокосі».
Царицею всіх художніх робіт є вишивка. Одяг, скатертини, серветки, ікони, картини – далеко не повний перелік речей, які у вишитому вигляді вбирають очі своїм орнаментом. Особливе місце відводиться рушнику. Адже це - символ гостинності і святості. Для Ізюмщини характерні узори, вишиті рослинним орнаментом, чорним і червоним кольорами. Цим займаються М.А. Горенко, В.І.Колісник, Т.В.Богданова.
Привертають увагу сувенірний декупаж на яєчній шкарлупі майстрині Г.В. Савєльєвої, чарівні картини Т.А. Кушин. Тут вони представлені з ліричними назвами «Краса дня», «Літо в кошику», «Яблуневий рай» (їх більше десяти).
Автори В.В..Забашта, М.О.Коваль., В.І.Мірошниченко., І.Є.Глущенко представили свої картини, вишиті хрестиком, від яких, як кажуть, «очей не відірвати». Всіх їх об'єднує одне: вони викликають бажання розмовляти з ними, як з живими істотами, запрошують доторкнутися до них серцем, відчуваючи силу краси і добра.
Наші майстрині завжди в пошуку нових тем, образів, кольорової гами. Чи можна досягти абсолютної досконалості? Таке питання виникає, коли знайомишся з експонатами виставки. Адже в них втілена ідея збереження життя через віки. Поцікавилася в Ірини Глущенко, у чому ж сенс її творчості . «Я усвідомлюю мету своїх робіт, - сказала вона. - Це єднання краси і радості кожного дня».
З такою думкою і живе наш краєзнавчий музей. Адже він служить не лише для збереження культурної спадщини і поширення знань, а і є місцем зустрічі, дискусій серед унікальних предметів, місцем для відпочинку та отримання нових вражень. У кожної оформленої виставки є своє обличчя, свої організатори. Тож у виставки, про яку ми сьогодні розповіли, куратором є науковий співробітник музею Ірина Єрмоленко. Саме вона проявила багату і творчу фантазію в її оформленні, щоб ця тендітна мить торкнула вічність. Ми прагнемо завжди бути цікавими для наших відвідувачів, єднаючи історію і сучасність.
Валентина Лисаченко, співробітник музею імені М.В. Сібільова.
Фото Костянтина Григоренка.