«Чому сусіду завжди живеться краще» або «як наш Васька в Росії на хліб заробляє»?

 Дивно, але в нашому побуті ще існують думки про те, що у сусіда квартира краща, а у колеги зарплата вища, що друг їздить відпочивати тричі на рік, а Васька взагалі в Росії заробляє стільки грошей, що вистачає і на квартиру, і на машину, і на відпочинок. Проте мало хто у цій ситуації каже, а що приховується за подібними думками, як насправді живуть наші земляки в закордонні …
Далі.Дивно, але в нашому побуті ще існують думки про те, що у сусіда квартира краща, а у колеги зарплата вища, що друг їздить відпочивати тричі на рік, а Васька взагалі в Росії заробляє стільки грошей, що вистачає і на квартиру, і на машину, і на відпочинок. Проте мало хто у цій ситуації каже, а що приховується за подібними думками, як насправді живуть наші земляки в закордонні …
Треба пам’ятати, що за бодай невеликим статком завжди була і лишається нелегка праця. І як би той Васька не намагався веселково розписувати переваги заробітчанства, але працювати муляром, штукатуром, столяром, прибиральником (іноді одноразово і тим, і тим, і тим) по 20 годин на добу, без вихідних, це не всім під силу. І справа не тільки у фізичних навантаженнях. Завдає непоправної шкоди моральний бік справи… Маю на увазі, повагу до українців, що виїжджають шукати кращої долі на чужині. Ніколи наш брат, який збирає полуницю чи гриби, не стане братом польському роботодавцю. Ніколи не порідниться «бандерівець»-будівельник з московським хазяїном, який купив його робочу силу.
Проте, коли там тебе вважають просто робочою силою – ще не так і образливо. Трапляються непоодинокі випадки, коли простий безробітній Васька з Харківщини чи Миколаївщини перетворюється на «українського шпигуна» (як полковник Іванченко чи Роман Сущенко), «учасником наркодилерської групи, що фінансується Києвом», «наркокур’єром» або й «торговцем людьми». Сусідньому «брату» наразі не цікаво знати про те, що якийсь п’яний влаштував стрілянину в центрі Москви, їм цікавіша новина про те, що український бандерівець, нехтуючи всіма правилами, перейшов дорогу не в тому місці.
Як стверджують офіційні дані, лише за останній рік по надуманих звинуваченнях в Росії заарештовано більше сімдесяти українських заробітчан. Російська пропагандистська машина робить їх жертвами вигаданої статистики. Сотні прибулих на заробітки сьогодні перебувають у російських катівнях, чекаючи справедливості і помилування. Для московських чиновників українець - зрадник, людина, що створила хаос у своїй країні, хто не поважає закони. Ми - ті, «хто понаїхали», хто не цінує що має, або просто кажучи, нижча раса, яка може виконувати низькооплачувану роботу, і, врешті-решт ті, на кого можна повісити провину за будь-які негаразди в соціально-економічному життя Росії.
Тому в мене виникає запитання, чому Васька, слідуючи за своїм сусідом, якому теж було «добре» на заробітках, їде туди, де його не чекають? Чому рветься на північно-східні простори, де його не поважають? Чому погоджується виконувати чорну роботу? Чому добровільно залишає сім’ю та фактично стає рабом?
Васька поїхав, проте чи повернеться?..
Л. Костюков, м. Ізюм.