16 грудня Палац молоді та підлітків «Залізничник» буде відзначати знаменну дату - 95 років з дня свого заснування.
Історично зафіксовано, що будівництво залізничної колії Харків – Юзовка у 1907 році розпочалося майже одночасно зі спорудженням пасажирського вокзалу в Ізюмі. Тоді було запрошено відому фірму англійського підприємця Вільяма Шухтана. котрий взявся за справу з ентузіазмом. І вже через три роки, тобто 1910 –го, проект було успішно реалізовано. Одразу виникла необхідність для ремонту рухомого складу. Фірма «Карл Брандт» з Німеччини приступила до будівництва корпусів – майстерень. Були прислані також іноземні спеціалісти, які й розпочали підготовку необхідних кадрів.
Достеменно відомо, що ремонтувалися тоді паровози ФД, ІС-105, маневрові кукушки, вантажні та пасажирські вагони. Верхнє селище розросталося швидкими темпами. Для робочих сімей будувалися житлові бараки. А ремонтні майстерні поступово переростали у велике підприємство, що згодом стало називатися Ізюмський паравозо - ремонтний завод (ІПРЗ).
Виникла необхідність мати серед великого житлового масиву й культурний центр відпочинку. Тоді було оголошено конкурс на кращий архітектурний проект Будинку культури залізничників. Переможець згодом здобув підтримку уряду, який знаходився в столичному Харкові. Були виділені кошти. І от 1923 року на одному із пагорбів мікрорайону було вирито величезний котлован, який через рік був залитий цементною сумішшю. З приводу початку будівництва відбувся мітинг: грав духовий оркестр, люди прийшли в піднесеному настрої. Після промови директора заводу під бурхливі оплески було закладено першу цеглину у підмурівок Будинку культури. Підприємство «ХарківБУД» разом з ізюмчанами включилася в роботу. Кожного дня після занять в обов’язковому порядку робітникам допомагали учні школи ФЗН. Жителі допомагали будівельникам: приносили гарячі обіди, прохолодні напої, гостинно запрошували до своїх осель. Будівництво велося швидкими темпами.
І ось настав жаданий день. В 1926 році над прилеглою місцевістю звелася будівля з витонченою архітектурою. В день відкриття Будинку культури зібрався мало не весь Ізюм. Прибули з Харкова представники Українського уряду. Були промови, побажання. В подарунок залізничникам привезли інструменти для духового оркестру. Відбувся великий святковий концерт. Зала була заповнена вщент, все було урочисто і яскраво . Глядачі нагородили виконавців бурхливими оплесками.
Після концерту продовжувалось народне гуляння в парку. За високі виробничі показники заводу було вручено перехідне знамено, а передовики отримали цінні подарунки. Це були роки мирного щасливого життя.
Та його порушила війна. Багато заводчан лишилося на полях битв.
До війни директором Будинку культури був Олександр Ігнатович Лідо, після війни Курило Олексій Павлович . Керівники драматичного гуртка Володимир Вікторович Бєлопольський, Сеченов Григорій Петрович, Георгій Миколайович Бахтін.
Був також художник-оформлювач. Тоді його обов’язки виконувала Любов Череминська. Вона барвисто писала декорації для постановок, малювала святкові панно та афіши. Слід сказати, що перші постановки мали великий успіх: дивитися вистави люди приходили родинами. І Будинок культури став дійсно справжнім осередком культурного життя Ізюма.
Окрасою був духовий оркестр, на звуки якого у вихідні та святкові дні сходилося все селище. Це було справжнє народне гуляння. Керівники оркестру Морозов, Матвеєв, Юрій Солянніков, Валерій Стриго, Іван Улітін.
Талановиті концертмейстери Віктор Приходченко, Григорій Шевченко, вели танцювальні та хорові колективи. Г. Шевченко, самотужки майстрував музичні інструменти. На міжнародній виставці в Ленінграді він був удостоєний високої нагороди з врученням грамоти та Золотої медалі.
Тривалий час керівником Агіт-бригади був Володимир Лелека. За високі заслуги йому присвоєно звання – заслужений артист.
Кінець 70-х років – епоха розвитку інструментально-вокального спрямування. Володимир Солянніков очолив колектив ансамблю «Дружба», який мав великий успіх. В подальшому він організував молодіжний симфонічний оркестр Харківської філармонії. За великі заслуги в галузі розвитку мистецтва йому було присвоєно високе звання – професор.
Памятаємо і ВІА «Радуга» керівники Валерій Стриго та Олександр Топчий.

Високих результатів з підтримки фінансового та ремонтного спрямування Будинку культури в 60-70 роки, мала директор Ніла Макарівна Гузовська. Талановитим організатором протягом 27 творчих років була Валентина Федорівна Шевченко. З них 15 років вона очолювала колектив Будинку культури. При ній всі гуртки були в творчому піднесенні. На конкурсах, оглядах та фестивалях займали перші місця. Улюбленим святом ізюм чан, був День залізничника, який проходив у дубовому гаю на березі Дінця.
У квітні 1994 року Палац було передано з балансу заводу на баланс Ізюмської громади і перейменовано в Палац молоді та підлітків «Залізничник». ,директором було призначено Надію Андріївну Мороку. Доброзичлива, спокійна, урівноважена, вона завоювала авторитет і повагу серед митців самодіяльності.Надія Андріївна, приклала багато зусиль, щоб зберегти приміщення Палацу від руйнування, та відновлення колективів художньої самодіяльності.
Це колективи:
Ансамбль народної пісні «Україночка,Театральний колектив «Маскарад» ,Театральний колектив «За гранью», Танцювальний колектив «Едельвейс» ,Циркова студія «Чудесники»,Аматорський вокальний колектив «М-Стиль» ,Хореографічний колектив «Імідж-клас» ,Студія східного танцю «SEMIRAMIS»,Студія стилю та краси«Імперія грації» ,Студія сучасного танцю «Тріумф» Студія сучасного танцю «Ритм dance» ,Дитяче любительське об’єднання «Театр без кордонів» (театр ляльок) .Довгу історію творчих надбань та злетів сьогодні продовжують вихованці гуртків Палацу та чисельні любительські об’єднання. Дев’ять творчих колективів, серед яких один «народний» та один «зразковий», з року в рік гідно демонструють високий рівень своєї майстерності.
Щороку заклад проводить та бере участь у багатьох масових заходах. Це загальноміські, державні, професійні, календарні заходи, вечори відпочинку, ігрові та розважальні програми для дітей та молоді, звітні концерти творчих колективів Палацу, конкурси і фестивалі.