Є поети, вірші котрих мають дивовижний  магнетизм, притягують своєю образністю,  створюють  адресний ореол. Складається   враження, що  ці поетичні рядки  написані безпосередньо  для  тебе,  для  твого дотику, що  вони чекали   твоєї  уваги.  як  човен весняної води.   До таких творчих особистостей належить відома у нашому краї  поетеса Ольга Садкова.
   Родом із  приоскілля – мальовничого краю, ця миловидна жінка  увібрала  щебет весняного птаства,  пахощі  соснового лісу,  щедрість серпневих  вечорів  та  ніжний  дотик  бабусиної руки. У спогадах про дитинство  Ольга Іванівна на подив  має реалістично Довженківську  манер  письма : « Ми сидимо з бабусею на лавочці під старими розквітлими акаціями. Бабуся пригортає мене, маленьку, до себе і намагається гладити по голівці. Мимоволі скубе моє довге, тонке волосся. Я зажмурююсь, аби приховати сльози, що навертаються мені на очі. Ще сильніше притуляюся до бабусиних грудей і відчуваю, яка в неї тепла і лагідна душа».
  ДАЛІ.

  Є поети, вірші котрих мають дивовижний  магнетизм, притягують своєю образністю,  створюють  адресний ореол. Складається   враження, що  ці поетичні рядки  написані безпосередньо  для  тебе,  для  твого дотику, що  вони чекали   твоєї  уваги.  як  човен весняної води.   До таких творчих особистостей належить відома у нашому краї  поетеса Ольга Садкова.
Родом із  приоскілля – мальовничого краю, ця миловидна жінка  увібрала  щебет весняного птаства,  пахощі  соснового лісу,  щедрість серпневих  вечорів  та  ніжний  дотик  бабусиної руки. У спогадах про дитинство  Ольга Іванівна на подив  має реалістично Довженківську  манер  письма : « Ми сидимо з бабусею на лавочці під старими розквітлими акаціями. Бабуся пригортає мене, маленьку, до себе і намагається гладити по голівці. Мимоволі скубе моє довге, тонке волосся. Я зажмурююсь, аби приховати сльози, що навертаються мені на очі. Ще сильніше притуляюся до бабусиних грудей і відчуваю, яка в неї тепла і лагідна душа».
Під впливом  дивосвіту поступово  визрівала  душа майбутньої поетеси.  Зерна  надії додавали  і  роки навчання в  інституті, і будні  бібліотечної роботи, й  імпровізи  передач  на студії  СІАТ.   Лише  в зрілому віці вона ностальгічно  почала    «збирати в  пригорщі слова».
«В кишені самотіє гривня…
А сади вибухають цвітом,
 а сонце сипле золотом,
а птаство шаленіє,
а пахощі паморочать голову.
А серце розривається від закоханості.
І хто сказав, що я – бідна ?»
Ось так просто, з  філософським відтінком  одягла  вона  думки  в поетичні обновки . Читач  сприйняв  творчість О.І.  Садкової  беззаперечно.  Трампліном стали сторінки  місцевих видань.  У школах дітлахи  початкових класів, молодь старшого  віку  відверто  взялися  цитувати  написане.  Її твори   увійшли до сценаріїв   тематичних вечорів.  А згодом - участь у  випусках  колективних збірок, літературних альманахів.  Йшла означеною стежкою.  Та  весь час марила   мати  свою, авторську збірку, виношувала її , мов дитину під серцем.
  Подія  не забарилася…  Нещодавно у Харківському  видавництві  «Майдан», що при обласній організації Національної  спілки письменників України, вийшла друком  поетична книжечка «Збирала в пригорщі слова». У передмові  упорядник та  редактор збірки, відомий український поет Віктор Бойко  недвозначно  відзначив, що можна збирати перлини, дістаючи їх із морського дна,  можна збирати милостиню – безсилля на схилі  віку, але збирати слова, в яких мудрість і досвід поколінь, то є спосіб життя, що як і серце,  в кожного одне.   Дійсно, Ольга Іванівна  своєю творчістю  зуміла  подати спраглому ковток  джерельної води. Вже в першому розділі  «Часоплин»  лунає щире  зізнання в любові до рідної мови:
Мої слова звичайні, й зрозумілі,
І не понівечені, й не чужі,
А ті, що ними мати говорила
Від щирої вкраїнської душі.  
Високохудожнє  оформлення  додало збірці  естетичної привабливості. Поетеса щиро завдячує  ізюмській художниці Наталії Маріненко, малюнки  якої стали невід’ємним елементом  сприйняття поезії. За її словами,  майстриня пензля  стала  справжнім співавтором  її творчого доробку.
Як член літоб’єднання «Слово», Ольга Іванівна одразу   поділилася  враженнями від пережитого. Їй до вподоби  була дружня творча атмосфера  засідань,  підтримка і наснага колег по перу. А  попереду ще  чимало планів. Найперше, є намір видати веселу книжечку для школяриків. Лише б зібрати кошти… Побажаймо ж поетесі  вдачі та  часу для творчості, якого так бракує нині. Вона пише:
 Не встигаю, запізнююсь знову
На годину, хвилиночку, мить,
Загнуздати б коня вороного,
Нехай поряд із часом летить !
Чи позичити б в сокола крила,
Чи спитати б в ріки бистрину…
 Скільки див отоді б я відкрила,
Наздогнала б і мить головну !
Найближчим часом відбудеться презентація   збірки «Збирала в пригорщі слова».  Шанувальники поезії Ольги Садкової зможуть придбати  вишукану за формою і глибокою за змістом  книжечку.
М.Калюжний.