Під час бойових дій Вірнопілля зазнало суттєвих руйнувань. Практично немає
жодного обійстя, де б не похазяйнувала війна. Особливо постраждала
центральна частина. Рятуючись від орків, більшість селян полишили рідні
домівки і виїхали до безпечніших регіонів України. Перебралася і родина
Бочарових. Як зазначила господарка Наталія Анатоліївна, тимчасовий
прихисток знайшли у Кропивницькому. Там фактично й пройшли тривалі
місяці очікувань.
Після вигнання окупантів у грудні минулого року сім’я повернулася назад. Від
побаченого перехопило подих. Із всього колишнього населення в селі
лишилося десь до 50 чоловік. «Та руки не опустили, - каже Н.А Бочарова. - У
приміщенні крамниці, яку мали до війни, зробили косметичний ремонт,
створили Пункт незламності, аби люди мали можливість зібратися разом,
обігрітися».
Наступним кроком до відродження стала співпраця з волонтерами. Посприяв
цьому активіст, вірнопільчанин Павло Устименко. Буваючи в західних і
центральних регіонах країни, він налаштував контакти з тамтешніми
благодійними фондами. І, як кажуть, крига скресла. До села почали
надходити гуманітарні вантажі. Вагомий внесок зробили представники
Благодійного фонду «Амулет України». 28 лютого вони доправили першу
овочеву підтримку - картоплю, буряки, моркву, капусту. Другий їх приїзд дав
можливість жителям села отримати свіжі огірки, помідори, зелень. «Задля
розширення мережі допомоги ми склали списки малозабезпечених, уточнили їх
потреби. І невдовзі до села надійшло 250 ящиків з продуктовими наборами», -
зазначила Наталія Анатоліївна.
Взагалі, активісти розширили діапазон роботи, не обмежилися харчами. До
потреб мешканців наразі є і взуття, й одяг, і білизна тощо. Корисними стали
зв’язки із благодійниками Хмельниччини. Вони регулярно бувають у гарячих
точках Сходу України, в тім числі й на Ізюмщині. От і 3 березня привезли для
селян продукти харчування - від хліба, як кажуть, до вереників.
Словом, Вірнопілля сьогодні поступово оговтується від окупації. Люди
повертаються до рідних домівок, заздалегідь телефонують, аби повідомити про
свої потреби. Адже проблем вистачає. За словами Н.А.Бочарової, вкрай
необхідна допомога з енергоживлення. У Пункті незламності, приміром, слід
встановити бодай якийсь генератор, аби мешканці мали можливість зарядити
хоча б мобільний телефон. До різних органів влади направлено звернення
щодо забезпечення громади електроенергією.
Підготував Микола Калюжний.
На знімку: під час роздачі гуманітарної допомоги селянам.

Фото Павла Устименка.