Вели́кдень, Воскресі́ння Христо́ве — найдавніше християнське свято, головне свято богослужебного року, що встановлено на честь Воскресіння Ісуса Христа.

У Католицькій церкві Великдень має найвищий статус торжества. Дата свята не є сталою і кожного конкретного року обчислюється за місячно-сонячним календарем (перехідне свято).

Старозавітна Пасха — Песах святкується на честь виходу ізраїльського народу з єгипетської неволі, перехід від рабства до свободи. Воскресіння Христове — це перехід від смерті до життя, звільнення нас від тягаря гріхів, це вихід, перехід людини з рабства гріха, зла до свободи любові, добра.

Походження свята

За синоптичними Євангеліями розп'яття Ісуса Христа відбулося 15 нісана. Євангеліст Іван, проте, уточнює, що Ісус помер 14 нісана — в час коли жертвували ягнят у Храмі на свято Песах. Таким чином для перших християн страсті Христові, Його смерть стали сподіванням на звільнення. Сам Христос стає Агнцем Божим: «..Пасха наша, Христос, принесений у жертву»^[6]. Опис воскресіння Христового наведений у всіх Євангеліях, та веде свій початок з єрусалимської громади. Звідти і походить перший вигук, яким відкриваються пасхальні літургії по всьому світі: «Христос справді воскрес …(і з'явився Симонові).»^[7]. За євангелістами, Воскресіння Христа є виключно дією Бога, при якій не була присутня жодна людина. Лише наслідки цієї дії були представлені спочатку близькому оточенню Христа — жінкам з його батьківщини, що бачили його смерть та поховання і які раптом відкрили, що гріб, куди його поклали, став пустим. Тут ангел сповістив їм про воскресіння та послав їх до апостола Петра й інших учнів. За євангеліями від Матвія та Марка ангел посилає учнів у Галілею для зустрічі з воскреслим Ісусом. Євангелісти Іван та Лука описують зустрічі з Ісусом у Єрусалимі та його околицях.

Походження назви

Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва «Великдень» («Великий День») з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що у той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, аби був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа — дні поменшали. Тепер лише царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…».

У західнослов'янських мовах назва свята перекладається як «Великаніч»: чеською Velikonoce, а польською Wielkanoc. У болгарській (південно-слов'янській мові) подібно до української назви — Великден, а споріднені болгарам македонці називають це свято Велигден. Проте, протиріччя у цьому немає, оскільки це давнє свято, включаючи і його атрибутику (зокрема й крашанки) нерідко пов'язують із ще дохристиянськими традиціями відзнача́ти знакові астрономічні події, зокрема й весняне рівнодення, коли перший великий день (більший за ніч день) міряється своєю тривалістю з останньою великою (більшою за день) ніччю.

Пасха

Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного свята Песах, що святкували юдеї в пам'ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальне ягня в юдеїв стало прообразом Христа, тому Христос іменується ще Агнцем Божим (Ягня Боже), Агнцем Пасхальним (Ягня Пасхи), Пасхою.

Вікіпедія