Кутя – сакральна для українців страва. Вона супроводжувала нас крізь тисячоліття, була на святковому столі у найважчі часи, допомагала відчувати зв’язок поколінь і залишається з нами й зараз, як символ нескореності. Саме з Куті починається різдвяна трапеза, тож навіть якщо ви ніколи не готували її раніше, радимо спробувати бодай раз. До того ж кутя — це справді смачно, адже сухофрукти, горіхи, мак та мед є вдалим поєднанням не лише із символічної, але із кулінарної точки зору.

Загалом кутю під час різдвяно-новорічних свят готували тричі, перший раз на Святвечір та Різдво, потім на Щедрий вечір та втретє — на Водохреще.

Багату кутю готували у переддень Різдва — на Святий вечір. Оскільки у цей час ще триває піст, то кутю готували пісну, тобто без додавання вершкового масла. Багатою ж називали, бо страви на Святвечір були хоч і пісними та все ж святковими, слід було подати цілих аж цілих 12 страв. Традиційно на Правобережжі її готували з пшениці, а на сході — з ячменю. Заправляли тертим маком, горіхами, медом та навіть узваром. Кутю ставили на почесне місце на столі або на покуть, примостивши під скатертиною трохи сіна, щоб худобі в наступному році було що їсти. Часом миску з кутею накривали калачами, а поруч ставили обжинковий сніп дідух, як символ багатого врожаю. Цікаво, що по завершенню вечері кутю не прибирали зі столу, а залишали на ніч, вірячи, що померлі предки прийдуть її скуштувати.

Щедру кутю готували на Старий Новий рік або Василя, який припадає на 1 січня за григоріанським та на 14 січня за юліанським календарем. У цей час піст вже був завершеним, тож можна було щедро додавати у страву вершкове масло.

Пісною або голодною кутею завершується цикл різдвяно-новорічних свят. Готували її на останню вечерю перед Водохрещем зазвичай з пшениці звареної на воді та меду. Святковий стіл мав складатися виключно з пісних страв та загалом був біднішим.

Джерело: https://klopotenko.com/

obrii.com.ua