На Барвінківщині є населений пункт Рідне (донедавна Іллічівка). То - моя мала батьківщина. Пригадую, як в дитячі роки з хлопчаками вешталися околицями села, заглядали до радгоспної стайні, залазили на цистерну, в яку зливали цукрову патоку. Виструганими паличками ми ласували її і давали спробувати коням за огорожею.
Неподалік цистерни була заправна станція. Її напівавтоматичні колонки час від часу обслуговували автомобілі, які й возили солодку рідину в невідомому напрямку. Тоді було невтямки, що саме пальне і патока - чи не найважливіші складові у розрахунку собівартості продукції для кондитерської сфери. Згущенка, морозиво, цукерки, лимонад, квас, торти й таке інше тісно поєднані вмістом сахарози. Без неї і ні туди, і ні сюди.
Звісно, в тодішніх колгоспах і радгоспах було дещо простіше – діяла державна монополія. Для здешевлення товару часто-густо використовували ручну працю: робітники, службовці, медики, школярі сапачками звільняли міжряддя від бур’нів, проривали загущені рядки буряків тощо. За цю роботу отримували, як правило, натуроплату. Ціна ж весь час регулювалася, мала свій коридор. Скажімо. на Харківщині розрахункова ціна урожаю 1974 року для калькулювання собівартості продукції складала 30-70 крб. за тонну. Тобто кілограм цукру в крамницях коштував десь 78 - 87 коп.

Які ж цукрові реалії в Україні сьогодні ?
В умовах ринкових відносин ситуація змінилася. В їх основі лежить закон вартості, тобто кількість витраченої суспільної праці на одиницю товару. Враховується не тільки попит, а й пропозиція. За останні кілька років площі під цукровим буряком стали скорочуватися (з 516 тис. га у 2011 році до 220 тис. га у 2020 році). Як зазначив перший заступник генерального директора «УПІ-АГРО» Роман Огородов, з’явилися передумови того, що із 33 цукрозаводів на ринку може залишитися – 15. Виробництво цукру скоротилося практично наполовину (із 2,14 млн тонн у 2017 році до 1,15 млн тонн у 2020 році). Далася взнаки вірусна мозаїка (посіви цукристих Лісостепу та Полісся потрапили під церкоспороз, альтернаріоз, рамуляріоз, фомоз тощо), а також було тривале бездощів’я. Хоча, як наголосив аналітик, поточний сезон став винятком: валовий збір цукрових буряків в Україні прогнозується на рівні 11 млн. тонн, що на 1-1,5 млн. тонн більше, ніж торік. Вагомі корективи внесла погода. Середня вага кореня складала 655 - 700 г, що вище минулорічних показників. Стан посівів переважно гарний.

А ціна зростає
Слід підкреслити, що цукор (сахар) – продукт стратегічний. Наша країна входить до десятка країн із найбільшим обсягом його виробництва. Але ситуація може критично погіршитися. За даними Мінфіну, вже в серпні поточного року індекс споживчих цін склав 103,85%. Середні ціни у порівнянні з липнем збільшилися на 3,85%. В липні ж даний індекс відносно червня становив 107,96%. Природно, таке необгрунтоване підвищення вартості негативно позначилося на суміжниках. І, як результат, виробники кондитерської, хлібобулочної, молочної-консервної галузей вже готові переносити свій бізнес в інші країни, де ціни на сировину більш вигідні і ринково обґрунтовані.
Дехто з аналітиків пояснює це зменшенням посівних площ. Але даний фактор мав би бути незначним. В реальності ж цукор зріс в ціні на 70-90 відсотків, що насторожує і дає підстави думати про певні маніпуляції виробників солодкого продукту. Сьогодні більшість вітчизняних підприємства, що використовують для виготовлення своєї продукції цукор, не можуть в достатній кількості придбати його на внутрішньому ринку. Закупівля ж на зовнішньому робить покупку економічно невигідною через надмірну ставку мита (50% від вартості) і недостатність ввізних квот. Такі умови негативно впливають,скажімо, на виробників згущеного молока ( у структурі собівартості цієї продукції цукор становить близько 50%).

І все ж не будемо сипати попіл на голову
Як зазначив директор департаменту продажів цукрової продукції «УПІ-АГРО» Артем Семененко, світовий баланс цукру на даний момент виглядає так, що за експертними оцінками, як не дивно, у нас буде балансовий рік, тобто виробництво дорівнюватиме споживанню. Можливий невеликий дефіцит в розмірі 2 млн. тонн. Але поки тенденція така, що ціни на Лондонській біржі будуть рости. Ця ситуація сприятиме українській ціні, тому що ми в цьому ринку», - прокоментував Артем Семененко.
Спілка українських підприємців по-своєму відреагувала на проблему. Виступаючи проти безпідставного підвищення цін з боку виробників цукрру, тут зазначили, що без втручання держави проблему не вирішити. Україна може втратити міжнародні ринки збуту цього стратегічного продукту. Слід найближчим часом переглянути квоти і мита, подбати про створення конкурентного середовища на ринку, з’ясувати причини підвищення вартості, притягти винуватців до відповідальності, і насамкінець, врегулювати ціни на цукор, який має не тільки соціальне, а й стратегічне значення.
Микола Іванів.