З вечора 6 липня до вечора 7 липня відзначається традиційне свято Івана Купала (Купайла).
У слов’янських народів це був день літнього сонцевороту (сонцестояння — 20-22 червня), який відзначався язичниками. Згідно з християнським календарем, на ці дні припадало Різдво Івана Хрестителя (24 червня за старим стилем), яке і святкують християни східного обряду. В народі ж Різдво Івана Хрестителя помилково називають святом Івана Купала. Назву пов’язують з ім’ям язичницього бога Купало — богом земних плодів. Колись йому приносили в жертву хліб. В Польщі Купала святкують в ніч з 22 на 23 червня.
Головні атрибути свята — це Купало й Марена (Марена, Мара, Марина).
Святкування розпочиналося в заздалегідь домовлених місцях, переважно біля річок. Дівчата плетуть вінки з польових квітів й перед заходом сонця збираються на вигонах біля річок. Обов’язково розкладається велике вогнище, через яке стрибають дівчата і хлопці поодинці або в парі. Купальське вогнище, згідно з переказами, має велику міфічну силу. Через купальське вогнище стрибають всі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. Так, вважалось, що коли дівчина і хлопець, які кохають один одного, узявшись за руки, стрибають у парі через вогнище і їх руки залишаються з’єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом.
Також існує повір’я про цвіт папороті, котрий нібито з’являється в купальську ніч. За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить найкоротшої у році ночі під Івана Купала. Здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила.
Існує повір’я, що зібрані в ніч на Івана Купала чи вранці з “іванівською” росою лікарські рослини мають особливу, надзвичайну силу. За народними легендами цілющі трави сіють русалки — потоплені дівчата, мавки — душі маленьких нехрещених дітей та інші духи природи. Вони ж доглядають за зіллям і знають, як і коли його вживати.
Також 7 липня відзначається свято Різдва Іоана Хрестителя.
Різдво чесного славного Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна. Ім’я, яке дали своєму новонародженому синові праведні Захарія та Єлизавета, означає “дар Божий” або “благодать Божа”. Розповідає Святе Євангеліє (від Луки), що коли накреслив Захарія слово це на дощечці, минулася йому тимчасова німота, заговорив він, славлячи Господа і пророкуючи, за навіянням Духа Святого, про пришестя незабаром Спасителя, і що стане Іоанн Предтечею Його, аби підготувати люд до прийняття Спасителя. Усі, хто чув про цю подію, у страху й подиві запитували один одного і самих себе: “Що ж буде з цього немовляти?” А з хлопчика виріс муж премудрий і преславний, якого сам Ісус Христос назвав людиною, від котрої немає вищої поміж народжених жонами.
УНН.
Фото з архіву редакції (2016 р.)