Урочистості відбулися біля гімназії №1, де вчився молодший сержант. Виголошуючи вступну промову, директор навчального закладу Дмитро Стукаленко звернувся до батьків загиблого в зоні АТО. Захист рідної землі, за його словами, завжди був найвищою гідністю. Цю рису характеру проявив і Сергій. Своє життя він віддав, аби в рідному Ізюмі не рвалися міни, не руйнувалися будинки, не гинули люди. «Вам Валерій Олександрович і Анжела Адольфівна вдячний за те, що виховали справжнього громадянина України. Ця дошка нагадуватиме наступним поколінням, як треба любити рідний край», - сказав Дмитро Якович.
Секретар міськради Андрій Кукла у виступі зазначив, що подвиг Сергія Гончаренка земляки не забудуть. Ізюмська міська рада і надалі надаватиме всіляку підтримку родині загиблого.
Висловила вдячність рідним і близьким старший солдат 25-ї бригади повітрянодесантних військ України Тетяна Чигринова. Як з’ясувалося, 12 серпня минулого року поблизу Вуглегірська загинув і її чоловік. Тож дякуючи вчителям гімназії за внесок у виховання підростаючого покоління, Тетяна Леонідівна завершила виступ словами: «Десантники не вмирають, десантники йдуть у небо».
Історію увічнення пам’яті кавалера ордена «За мужність» згадав депутат міськради Володимир Мацокін. За йог словами, одразу після похорон він з колегами по міській раді Костянтином Петрович та Валерієм Марченком прийняли рішення подбати, аби одну із вулиць міста було названо іменем Сергія Гончаренка, а на гімназії №1 встановити меморіальну дошку на його честь. Ці два заходи реалізовано.
Право відкрити меморіальну дошку із зображенням десантника Сергія Гончаренка під жалобну пісню «Пливе качар» було надано директору гімназії №1 Дмитру Стукаленку, а також учням 11-а класу Богдану Хільчевському та Богдану Дуравіну. Настоятель Хрестовоздвиженського храму отець Богдан провів обряд освічення. Як від зазначив, громада виховала героя, громада зобов’язана пам’ятати його подвиг.
М.Калюжний.