Проблема молодих спеціалістів на селі з кожним роком стає дедалі актуальнішою. Вона потребує пильної уваги не лише ЗМІ, а й всієї держави.
       Ніде правди діти, села поступово старіють. Молодь не бажає залишатися вдома після школи, бо перспектив знайти бодай якусь роботу немає. І перевага, як правило, надається великим містам або зарубіжжю. Сьогодні в селі або повна розруха, або повна автоматизація й механізація, де сотні гектар обробляє один механізатор. Село не спроможне прийняти молодих спеціалістів через недорозвиненість всієї інфраструктури.

      Якось, аналізуючи ситуацію, перегорнула багато публікацій в пресі. Й по суті, не знайшла жодної, де б йшлося про потребу молоді на селі. Склалося враження, що вона нікому не потрібна. Так, протягом останніх років здіймається галас щодо занепаду села. Але то лише галас. Конкретних дій аж ніяких.
      А треба, щоб юнаки і дівчата, врешті, відчули себе справжніми господарями на землі, а не демографічним баластом району.      Сільський голова с. заводи Михайло Чегринець якось зазначив: "Що тут казати? Навчаються діти, навчаються, а працювати їм ніде. Сидять вдома потенційні бухгалтери, шофери, інженери, іноді підробляють вантажниками. А професія гине. Якби хоч ферми були, можливо, й пішли б туди. А так… Он, керівник агрофірми "Юг-М" просить грошей в банку, щоб корівник зробити, сарай побудувати. Але це не скоро буде. Що робити людям зараз? Раніше, наприклад, на фермі п\'ятдесят п\'ять трактористів працювало, а зараз у тракторній бригаді чоловік десять"............    Проблема молодих спеціалістів на селі з кожним роком стає дедалі актуальнішою. Вона потребує пильної уваги не лише ЗМІ, а й всієї держави.
       Ніде правди діти, села поступово старіють. Молодь не бажає залишатися вдома після школи, бо перспектив знайти бодай якусь роботу немає. І перевага, як правило, надається великим містам або зарубіжжю. Сьогодні в селі або повна розруха, або повна автоматизація й механізація, де сотні гектар обробляє один механізатор. Село не спроможне прийняти молодих спеціалістів через недорозвиненість всієї інфраструктури.

      Якось, аналізуючи ситуацію, перегорнула багато публікацій в пресі. Й по суті, не знайшла жодної, де б йшлося про потребу молоді на селі. Склалося враження, що вона нікому не потрібна. Так, протягом останніх років здіймається галас щодо занепаду села. Але то лише галас. Конкретних дій аж ніяких.
      А треба, щоб юнаки і дівчата, врешті, відчули себе справжніми господарями на землі, а не демографічним баластом району.      Сільський голова с. заводи Михайло Чегринець якось зазначив: "Що тут казати? Навчаються діти, навчаються, а працювати їм ніде. Сидять вдома потенційні бухгалтери, шофери, інженери, іноді підробляють вантажниками. А професія гине. Якби хоч ферми були, можливо, й пішли б туди. А так… Он, керівник агрофірми "Юг-М" просить грошей в банку, щоб корівник зробити, сарай побудувати. Але це не скоро буде. Що робити людям зараз? Раніше, наприклад, на фермі п\'ятдесят п\'ять трактористів працювало, а зараз у тракторній бригаді чоловік десять".
       Звісно, на цьому фоні є певні позитивні моменти. Наприклад, молода сім\'я Галіней відкрила власну справу, збудувавши невеликий магазин "Шахтарочка". Є діючий Будинок культури, школа, медичний пункт, перукарня, магазин та кафе. Також неподалік знаходиться база відпочинку "Караван". Словом, нормальні умови для життя є. А от робочих місць немає. 
       У радянський час в колгоспі працювало більше трьохсот чоловік. Із більше, ніж 800 гектарів угідь, - трохи більше 300 га ріллі, близько ста га - під будівлями, інше - під садом. До цього слід додати сезонні роботи. А сьогодні тут менше сотні чоловік, й то фактично без роботи. В штатному розписі сільгосппідприємств декілька десятків чоловік й сотні гектарів земля для обробітку. Глобалізація та й годі. Ці чинники зовсім не сприяють, щоб молодь залишалася в селі.
       А от фермери в Данії наймають молодих хлопців та дівчат з "не зовсім розвинених" країн сходу (Болгарія, Польща, Литва, Латвія, Україна) регулярно. Молодь тут працює по 2 роки. Один технолог обслуговує молочну ферму в 100 корів. Ветеринари приїжджають окремо. У нашої ж молоді вже склалася своя думка щодо села. Одна дівчина, що практикувалась в Донецькій області, сказала: "Досить сумно на селі. Працювати не цікаво. Препаратів майже немає, а в кожної другої корови - п\'ятий сосок (яка там генетика!). А було ж "елітне" господарство, краще за наше. Хіба цікаво розумному молодому спеціалісту на фермі, де через п\'яного тракториста не годують ко- рів"?
       Взяти моїх друзів. Лише п\'ятеро сьогодні не проти повернутися додому після навчання у вузі. Інші не бачать тут для себе перспектив. Не хочуть за "смішні" гроші втрачати здоров\'я. Значно простіше заробити їх у місті.
Зараз Україна не може конкурувати на світовому ринку з європейськими державами через відсталість промислових технологій. Разом з тим, вона може стати крупним постачальником аграрної продукції, бо має значний відсоток чорнозему. Соромно визнавати, що ми завозимо китайську гречку, польське сало, білоруське масло.
      Згадуються слова першого Президента України Л.Кравчука: "Невдовзі Україна стане однією з величезних економічних держав світу!" Виникає логічне запитання: ситуація, котра спостерігається зараз в Україні, - це втілення в життя отієї вказаної мети? 
Аграрна проблема ніяк не зникне сама по собі, пот-рібні кардинальні реформи. Адже не буде України без села, як і села - без молоді.

М.Меркулова,слухач школи молодого
журналіста, с. Червоний Шахтар.