Наша газета вже повідомляла про те, що утримувати квартиру стає дорожче. ЖРЕП-1 та ПП «Ізюмжитлосервіс», подаючи пропозиції міськвиконкому про необхідність підвищення тарифів, переслідували, здебільшого, економічні інтереси. Як і Національна комісія держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, котра затвердила новий тариф з теплопостачання. Але як бути нам, простим громадянам? Адже ці фактори тягарем лягають на сімейний бюджет. 
Далі.

Наша газета вже повідомляла про те, що утримувати квартиру стає дорожче. ЖРЕП-1 та ПП «Ізюмжитлосервіс», подаючи пропозиції міськвиконкому про необхідність підвищення тарифів, переслідували, здебільшого, економічні інтереси. Як і Національна комісія держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, котра затвердила новий тариф  з теплопостачання. Але як бути нам, простим громадянам? Адже ці фактори тягарем лягають на сімейний бюджет. 
Треба сказати, що в Ізюмі існує міська Програма енергозбереження. Чимало її заходів виконуються. Так, за останні роки встановлено прилади обліку на теплопостачання в закладах освіти й культури. Мі­ня­ються звичні електролампочки на енергозберігаючі. А за рахунок батьківських коштів, хоча й повільно, але встановлюються віконні блоки в закладах освіти.
Слід зазначити, що Ізюмщина має унікальні географічні та природні умови для реалізації такої програми. Майже 50 тисяч гектарів соснового лісу можуть слугувати для виготовлення пілетів. До речі, в Ізюмі вже з’явилась перша енергозберігаюча котельня на вулиці Калініна, яка опалюватиме дві багатоповерхівки. Сонячні енергосистеми, повітряна електроенергетика – все це може в подальшому використовуватися як альтернатива традиційним енергоносіям.
В Ізюмі – 199 багатоповерхових будинків із системою центрального опалення. І лише 26 будинків мають прилади обліку тепла. Це не найгірший показник в Харківській області, але і не кращий.
Як говорять експерти Інфор­маційної кампанії «Сильніші разом», в Європі є позитивний та негативний досвід енергозбереження. Наприклад, Польща, Чехія та країни Балтії. Вони пішли шляхом «шокової терапії», тобто дуже піднімали ціни до ринкового рівня.
Але одночасно вони розробляли програми допомоги населенню з утеплення та модернізації своїх осель. Інші країни центрально-східної Європи, такі, як Угорщина та Словаччина, довгий час не наважувалися відійти від практики субсидування на відшкодування витрат за енергоносії для населення. І тому зростання цін там було досить помірним. Але і енергоефективність у цих країнах також покращувалась повільно, люди не поспішали економити. В результаті в одних, де такі програми були ефективно втілені в життя, населення спромоглося скоротити споживання енергії досить суттєво, в інших до середини 2000-х років були низькі темпи скорочення енергоспоживання в секторі домогосподарств. У Словаччині, приміром, частка витрат на енергію у сімейному бюджеті зростала, а у Польщі – знизилась.
Тож енергозбереження в Україні повинно стати спільним проектом держави, бізнесу та населення. Європейський досвід доводить, що системний підхід до національних програм енергозбереження дозволить за декілька років зменшити енергозалежність держави.

К.Григоренко.