Освітяни, випускники гімназії №1, вся громадськість Ізюма глибоко сумує з приводу передчасної смерті відомого вчителя математики, лауреата Соросовської премії, людини доброї душі і з незвичайно широким інтелектом О.А.Рєпєцького.
  За вічну межу він пішов у свої 56. Мало? Звісно, мало. Але за цей короткий життєвий термін Олександр Анатолійович встиг зробити стільки, скільки декому не до снаги зробити й за 100. Запитайте у випускників: кому, хто із вчителів був і лишився назавжди добрим порадником і найщирішим другом,- вони беззастережно назвуть прізвище Рєпєцького. 
  Відмінник освіти України, вчитель-методист, новатор освітянської справи. Його шанували й колеги, і учні. Кожен урок Олександра Анатолійовича – то була своєрідна миттєвість мудрості чисел, глибоке розуміння психології дитини. 45 хвилин проходили на одному подиху. І що найцікавіше, двері до класної кімнати у нього рідко зачинялися.  
  Далі.Освітяни, випускники гімназії №1, вся громадськість Ізюма глибоко сумує з приводу передчасної смерті відомого вчителя математики, лауреата Соросовської премії, людини доброї душі і з незвичайно широким інтелектом О.А.Рєпєцького.
За вічну межу він пішов у свої 56. Мало ? Звісно, мало. Але за цей короткий життєвий термін Олександр Анатолійович встиг зробити стільки, скільки декому не до снаги зробити й за 100. Запитайте у випускників, кому, хто із вчителів був і лишився назавжди добрим порадником і найщирішим другом, вони беззастережно назвуть прізвище Рєпєцького.
Відмінник освіти України, вчитель-методист, новатор освітянської справи. Його шанували й колеги, і учні. Кожен урок Олександра Анатолійовича – то була своєрідна миттєвість мудрості чисел, глибоке розуміння психології дитини. 45 хвилин проходили на одному подиху. І що найцікавіше, двері до класної кімнати у нього рідко зачинялися.
Народився О.А.Рєпєцький 2 березня 1958 року в Краматорську Донецької області. Закінчив Харківський державний університет ім. М.Горького (1980 р.). Трудову діяльність розпочав вчителем математики в Ізюмській школі №1. Працював заступником секретаря комітету комсомолу оптико-механічного заводу, директором школи № 3, заступником директора школи № 1, а також вчителем цієї ж школи. Двічі обирався депутатом Ізюмської міської ради. Делегат I та II Всеукраїнських з’їздів працівників освіти. Лауреат Премії Сороса. Українець по духу, він завжди обстоював єдність держави, був членом ВО «Батьківщина».
Спільно з дружиною Олександр Анатолійович виховав чудових дітей - доньку й сина, передав їм сповна захоплення не лише математикою, а й історією, літературою. Близькі й рідні образно кликали його «Що ? Де? Коли?»: кращого знавця кросвордів годі було й шукати.
І от він закінчив земне життя. Вічна пам’ять про Олександра Анатолійовича назавжди залишиться в серцях друзів, колег, рідних.
Адміністрація, педагогічний та учнівський колективи гімназії №1.