Згідно з «Тимчасовим положенням про добровільні народні дружини з охорони громадського порядку в Українській РСР», затвердженим ЦК КПУ та Радою Міністрів УРСР від 8 квітня 1959 р., в Україні розпочалося масове створення народних дружин. Перш за все, це були органи громадської самодіяльності, які паралельно з державними правоохоронними органами вели боротьбу з порушеннями громадського порядку і правилам соціалістичного співжиття. Окрім того, вони охороняли соціалістичну власність, а також роз’яснювали радянським громадянам закони. 
Далі
 Згідно з «Тимчасовим положенням про добровільні народні дружини з охорони громадського порядку в Українській РСР», затвердженим ЦК КПУ та Радою Міністрів УРСР від 8 квітня 1959 р., в Україні розпочалося масове створення народних дружин. Перш за все, це були органи громадської самодіяльності, які паралельно з державними правоохоронними органами вели боротьбу з порушеннями громадського порядку і правилам соціалістичного співжиття. Окрім того, вони охороняли соціалістичну власність, а також роз’яснювали радянським громадянам закони. Згодом у дружинах набули поширення спеціалізовані групи, які боролися з конкретним видом правопорушення, як то спекуляція, наркоманія, дотримання правил дорожнього руху і т.д. Частіше за все, групи дружинників організовували з числа передових трудящих на добровільних засадах. За основу брався територіально-виробничий принцип. Так, були дружини певних підприємств, транспорту, гуртожитків, ЖЕКів і т.п. У кожній дружині був свій голова, якого відкритим голосуванням обирали кожні два роки. Керували роботою таких добровільних організацій спеціальні обласні, районні, місцеві або селищні штаби.
Особливо поширеним це явище стало у 70-х роках минулого століття. Але коли дружини почали носити примусовий характер, люди почали ставитися до них як до явища формального. Тому у 80-х дружини зникли.
Український календар.