Я хочу отримати відповідь на таке запитання: моя мати у 1989 році зробила заповіт на моє імя. Чи має право на спадщину мій брат після її смерті? Варвара КСтаттею 1220 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 Кодексу).
Статтею 1223 Кодексу встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
При цьому, як зазначено у статті 1241 Кодексу, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов\'язкова частка). Розмір обов\'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Заповітом, згідно зі статтею 1233 Кодексу, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до статті 1236 Кодексу, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Статтею 1254 Кодексу надано право заповідачу у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Згідно вимог підпункту 5.1 пункту 5 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1951/5), при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.
Як зазначено далі у статті 1223 Кодексу, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Кодексу.
Статтею 1261 Кодексу встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідь надав приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кардашин Р.С.