Чорний перерозподіл (нажати тут)
   На успішному Ізюмському комбінаті хлібопродуктів працює ліквідаційна комісія. Зазвичай таке трапляється тоді, коли підприємство оголошують банкрутом. У цьому ж випадку прибутковий комбінат, котрий вважається єдиним бюджетоутворюючим промисловим підприємством району, став жертвою чергових урядових новацій – створення на базі ДАК «Хліб України» НАК «Зерно України».
   ДРУГИЙ ЗАМАХ
   Це вже другий замах на ІКХП. Три роки тому тут склалася ситуація, коли модернізоване і по-сучасному оснащене підприємство опинилося на грані банкрутства. Тоді, наприкінці діяльності уряду Януковича у часи правління президента Ющенка, комбінат ледве не опинився у борговій ямі, глибиною 3,8 мільйона гривень.....   Чорний перерозподіл (нажати тут)
   На успішному Ізюмському комбінаті хлібопродуктів працює ліквідаційна комісія. Зазвичай таке трапляється тоді, коли підприємство оголошують банкрутом. У цьому ж випадку прибутковий комбінат, котрий вважається єдиним бюджетоутворюючим промисловим підприємством району, став жертвою чергових урядових новацій – створення на базі ДАК «Хліб України» НАК «Зерно України».
   ДРУГИЙ ЗАМАХ
   Це вже другий замах на ІКХП. Три роки тому тут склалася ситуація, коли модернізоване і по-сучасному оснащене підприємство опинилося на грані банкрутства. Тоді, наприкінці діяльності уряду Януковича у часи правління президента Ющенка, комбінат ледве не опинився у борговій ямі, глибиною 3,8 мільйона гривень. 
Таку суму штрафу нарахував підприємству суд першої інстанції за те, що нібито його продукцією потруїлися кури. «Найсправедливіші судді» не зважали ні на висновки експертів, які заперечували вину комбіната, ні на здоровий глузд. Можливо, тому, що у цій непевній справі були замішані міліцейські чини зі столиці. Нинішній директор комбінату Вісхан Ісламов, згадуючи на недавньому підбитті підсумків ті події, зізнався перед працівниками підприємства, що нібито йому пропонували, як «відступні», половину того штрафу, тобто майже 2 мільйони гривень.
Так чи інакше, тоді справу доведення підприємства до банкрутства не вдалося довести до кінця завдяки позиції тодішнього голови райдержадміністрації Любові Шамрай, деяких народних депутатів від теперішньої опозиції. Словом, оборудку не вдалося облаштувати тишком-нишком. Згодом, на підприємство було прислано комісію Кабміну Тимошенко. Останню крапку у справі поставив вищий господарський суд України, який не побачив вини ІКХП в отруєнні курей. Якби цього не сталося, то з великою долею ймовірності можна було б стверджувати, що прибутками успішного підприємства нині розпоряджалися б нові господарі.
Власне, нині комбінат ніхто нібито у держави і не забирає. Однак, на згаданій нараді з нагоди підбиття підсумків роботи підприємства його керівник зазначив, що ІКХП втрачає самостійність. А раз так, то, напевне, воно не сплачуватиме тих податків, які дозволяли району перевиконувати бюджет. Власне, якщо рахунок буде в столиці, то й податки йтимуть туди, окрім хіба що мізерного земельного. З іншого боку, немає відповіді і на запитання: чи отримають роботу усі ті, хто напередодні роботи ліквідаційної комісії написав заяву про звільнення, як вимагає закон.
Дивно лише те, що всі ці події відбувалися при мовчазному спогляданні голови райдерж-адміністрації та його команди, хоча вони повинні були воювати за кожне робоче місце і кожну копійку для району. Утім, здіймати галас потрібно було раніше, сьогодні, коли запущено механізм ліквідації, робити це запізно.
КВОТИ І БРАТИ
Відомо: коли рубають ліс, то тріски летять в усі боки. Тобто, коли уперто «реформують» ринок зерна і все, що пов’язане з ним, то що там зважати на якесь окреме підприємство, котре входило до ДАК «Хліб України». В уряду є набагато глобальніші проблеми. Скажімо, як виконати обіцянки, дані українським урядом Володимиру Путіну, під час недавнього візиту російського прем’єра до Києва. Йдеться про 2 мільйони тонн кукурудзи та 100 тисяч тонн цукру, які прем’єр РФ просив продати. 
Проблеми з урожаєм, які має Росія нинішнього року, відомі. Через засуху і пожежі, замість звичайних 90 мільйонів тонн зерна сусідам вдалося зібрати лише 60 мільйонів тонн. За даними екс-міністра економіки РФ Андрія Нечаєва, запаси хліба у держфонді становлять 9,5 мільйона тонн, а перехідні резерви з 2009 року у виробників і торговців – 21 мільйон тонн.
«Теоретично цього достатньо для покриття внутрішніх потреб РФ, які становлять 77 міль-йонів тонн на рік, – вважає аналітик «Економічної правди» Сергій Лямець. – З іншого боку, ніякий нормальний уряд не оголює свої резерви, щоб пережити важкий рік. Раптом наступні п\'ять років виявляться ще важчими? Для вирішення проблеми під боком є Україна, у якій проблем з урожаєм нема».
Власне, нічого поганого в тому немає, щоб комусь продати хліб. Яка різниця в тому, що українську кукурудзу споживатимуть в Росії чи за океаном. Аби ціна була добра. Проте якраз у ціні вся справа. Проте через квоти ціни в Україні, запроваджені урядом на продаж зерна, на 40 доларів за тонну нижчі, ніж світові. Якщо за такими цінами продаватимуть хліб братам-слов’янам, то це аж ніяк не на користь українським виробникам.
Можливо, запровадження квот за півмісяця до приїзду Путіна та ліквідаційна комісія на прибутковому підприємстві – це просто співпадіння, а причина проблеми коріниться набагато глибше? І вона, кажуть, в тому, щоб взяти під контроль зерновий ринок, поділ якого відбувається чим далі, тим інтенсивніше.
ЗА ПРИМАРОЮ ГОЛОДУ
Український зерновий ринок занадто ласий шматок, щоб на нього не облизуватися, адже Україна входить у п’ятірку світових продавців зерна. І з кожним роком значення його зростає. На світ насувається примара голоду. Засухи та пожежі в Росії і Казахстані значно зменшили урожай. В Австралії та Канаді зернові залило дощем. Проблеми із врожаєм кукурудзи у США. Лише за нинішній рік світові ціни на продовольство значно зросли. На зерно вони «стрибнули» на 30%.
Під таким інформаційним прикриттям страху голоду дуже легко вирішувати певні проблеми. Скажімо, створення державного оператора по торгівлі зерном. Мовляв, задля продовольчої безпеки. Серед благих намірів – запровадження конкуренції для закордонних зернотрейдерів, таких як «Нібулон». Але ті нібито наживаються на українському селянині, купуючи зерно за однієї ціною, а потім продають збіжжя за набагато вищою. Хоча у державної кишені є гірший недолік – з неї безбожно крадуть чиновники.
А от завдяки приватним зернотрейдерам цього року наш селянин зміг землю обробити і провести збирання врожаю, тоді як Аграрний фонд не закупив жодного грама зерна. З іншого боку, якщо дещицю колись і «закуповував», то своєчасно ця організація за збіжжя не розраховувалася. Отож чи зможе новий державний оператор позбутися вад Аграрного фонду, якщо в нього також бракуватиме грошей?
У липні президент доручив придбати не менше 4 мільйонів тонн хліба, але навіть на це у держави немає грошей. Для закупівель Мінфін планував розмістити ОВДП на 5 міль-ярдів гривень, але досі про такий випуск нічого не чути.
Проте є одна деталь: кажуть, що державний оператор отримає приватного інвестора. У цій деталі «державний оператор з приватними інвестиціями», здається, і приховується диявол. Скажімо, якщо за гроші приватного інвестора купуватимуть у селянина зерно, то саме цей інвестор і буде реальним господарем господарства «Зерна України». Як кажуть, хто платить гроші, той замовляє музику. Державний статус, напевне, сприятиме тому, щоб завдяки державним важелям можна було домагатися зниження закупівельних цін на зерно... Скажімо, як квотування нинішнього року.
Для того, щоб усе стало ясно, потрібно трішки почекати, щоб цей приватний інвестор об’явився.
Він, до речі, отримує у розпорядження державну власність, де можна зберігати на 2 мільйони тонн зерна. Приватизувати власність ДАК «Хліб України» цей загадковий інвестор поки що не може, адже 100 відсотків його акцій належить державі. А щоб сталося по-іншому, потрібне рішення Верховної Ради, а там солідне аграрне лобі, яке не погодиться на приватизацію. Отож, можливо, запускаються інші механізми, щоб відщипнути собі шматок зернопирога.
ВИСОКІ МАТЕРІЇ
Хоча ці всі оборудки – це високі матерії для провінційної Капітолівки, де ліквідують Ізюмський комбінат хлібопродуктів. Згідно з процедурою керівництво комбінату має попередити про це своїх партнерів. Екс-начальник обласного сільгоспуправління Михайло Жорник, який колись споруджував цей комбінат і знає усе про подібні підприємства, вважає, що процедура ліквідації вдарить про виробничій програмі ІКХП. Не маючи ясної картини перетурбацій, партнери можуть припинити співпрацю. Скажімо, можуть виникнути проблеми з сировиною, компонентами для комбікормів. Отож підприємство з безперервним циклом може зупинитися під час ліквідаційної процедури. Споживачі його продукції змушені будуть шукати інших постачальників. Знайти їх на ринку комбікормів не важко, адже він перенасичений. Чи повернуться вони знову на комбінат – невідомо.
Окрім того, під час ліквідації це підприємство не зможе взяти кредитів, щоб поповнити обігові кошти... Словом, такі підприємства легше зупинити, ніж потім знову їх запустити.
Михайло Жорник вважає, що схема ліквідації підприємств з безперервним технологічним циклом повинна бути особливою.
Чи підуть на це у столиці, покаже час. Якщо ні, то це може означати, що підприємство банкрутують, щоб прибрати його до рук, як три роки тому.
Звичайно, це станеться, якщо мовчатиме районна та обласна влада.
Леонід ЛОГВИНЕНКО