Безпека дітей в інтернеті: що треба знати батькам і вчителям

Лише 6,7% опитаних підлітків в Україні не користуються соціальними мережам,
свідчать дані міжнародного дослідницького проєкту ESPAD. Майже 45% підлітків
проводять у соціальних мережах до 3 годин на день, а ще приблизно 50% – 4 та
більше годин. Діти також використовують інтернет для шкільного та позашкільного
навчання. Від початку пандемії COVID-19 і до теперішнього часу, повномасштабної
війни росії проти України, навчання онлайн стало нормою для більшості українських
школярів. Наразі майже 75% українських учнів навчаються онлайн.
Проте інтернет – це не лише освіта і спілкування з друзями. Він може ховати безліч
загроз, зокрема, кібер-булінг, порнографію, сексуальне насильство, шпигунство,
шахрайство тощо. Тому дорослим важливо навчати дітей безпечному користуванню
інтернетом. Детальніше про онлайн-загрози для дітей та про те, як дорослі можуть
допомогти створити безпечне інтернет середовище – в матеріалі Центру громадського
моніторингу і контролю.
Кібербулінг
Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій: у соціальних
мережах, месенджерах, на ігрових платформах. Він може відбуватися через
поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних
мережах, чи повідомлення або погрози, які ображають когось або можуть завдати
комусь шкоди.
За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна
третя дитина прогулювала школу через цькування в інтернеті. 75% підлітків у
анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними
соціальними платформами для булінгу.
В Україні працює чат-бот «Кіберпес». У ньомі можна дізнатись про те, як діяти дітям,
батькам і вчителям у разі кібербулінгу. Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись,
як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних
мереж, а також куди звертатись за допомогою.
Сексуальне насильство онлайн
Діти можуть стикатись із сексуальним насиллям в інтернеті у формах секстингу,
кібергрумінгу та сексторшену. Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео. Діти
можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті
людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто
призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі.
Кібергрумінг — це спілкування із дитиною в інтернеті, під час якого злочинці
налагоджують довірливі стосунки з дитиною для сексуального насильства над нею у
реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні
дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби

викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони
можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати
подарунки тощо.
Сексторшен – це налагодження довірливих стосунків із дитиною в інтернеті для
отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів
або грошей.
До законодавства вже внесені зміни, які б допомогли знизити рівень сексуальних
злочинів проти дітей в інтернеті. Проте, IT-хостери та провайдери не бажають
втілювати їх у життя, сказала засновниця освітнього проєкту #stop_sexтинг Анастасія
Дьякова під час брифінгу у Медіацентрі Україна — Укрінформ. Тому видалити дитячу
порнографію з інтернету в Україні практично неможливо.
«Ми піднімали це питання в парламенті ще позаминулого року. На жаль, побачили
велике лобі IT-хостерів, провайдерів саме в парламенті, які не хочуть робити зміни. У
війну ми це питання не будемо піднімати — ми бачимо, які втрати несуть хостери і
провайдери, як багато вони роблять. Але питання в тому, що якщо у вас хоститься
дитяча порнографія, ви маєте зобов’язання її видалити. Дуже сумно, коли дитина, яка
потрапила в такий злочин, звертається до поліції, поліція не дає адекватного
реагування, а потім цей контент всюди за дитиною ходить по країні, навіть якщо вона
переїжджає. Це постійно, все життя травмує дитину», — пояснила вона.
Діти і війна
За даними Держспецзв’язку, росія отримує 80% розвідувальної інформації з відкритих
джерел, тобто через соціальні мережі та сайти, у тому числі від українських дітей.
Задля безпеки дитини батькам важливо говорити з нею про такі ризики та
контролювати контент, який вона бачить в інтернеті.
«Ми маємо в Україні випадки, коли росія налагоджувала в інтернеті контакт з нашими
дітьми і різними варіантами здобувала через них інформацію. Це дуже важливі
моменти, які треба проговорювати з дітьми», — розповіла Анастасія Дьякова і додала,
що важливо вчити дітей правилам публікації повідомлень та спілкуванню в
соцмережах.
За її словами, під час війни діти бачать велику кількість насильницького контенту в
інтернеті, навіть якщо перебувають поза межами України.
«Це перша війна, яка 24/7 транслюється в інтернеті. У будь-якому куточку світу ви
можете бачити, що відбувається. Тому навіть якщо діти є біженцями і перебувають за
кордоном, вони бачать величезну кількість насильницького контенту. З одного боку, це
наша можливість доносити світу, що насправді відбувається. Але дуже важливо, по-
перше, розуміти, що ми публікуємо. По-друге, говорити з дітьми про те, що вони
дивляться, налаштовувати батьківські контролі, говорити, щоб діти не відкривали
матеріали, які заблюрено. Такий контент часто шокує дорослих — уявіть, як він може
впливати на шестирічну дитину», — додала Дьякова.

Рекомендації для дорослих
Міністерство освіти і науки пропонує декілька загальних рекомендацій щодо
забезпечення безпеки дітей в мережі інтернет:
- розміщуйте комп’ютери з інтернет-з’єднанням поза межами кімнати вашої
дитини;
- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні,
довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
- цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі інтернет,
наприклад, «Батьківський контроль»;
- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі
своїм онлайновим другом без вашого відома;
- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою
родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які
пропонуються власниками сайтів;
- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в online. Вони не
повинні використовувати інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз
іншим та хуліганських дій;
- переконайтеся, що діти консультуються з вами, щодо будь-яких фінансових
операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через інтернет мережу;
- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких
іграх та розвагах;
- розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну
мораль.
І найголовніше: дитина повинна розуміти, що ви не позбавляєте її вільного доступу до
комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна вам довіряти. Центр громадського моніторингу та контролю