Росіяни продовжували дрібномасштабні атаки в районі Ізюма, Попасної та в районі Рубіжного та Сєверодонецька - то артилерійськими, то механізованими силами. Ці атаки поки що не принесли значних успіхів. Незрозуміло, чи є вони частиною безперервної наступальної операції, в яку російські підкріплення будуть перекидатися в міру їх надходження, або ж вони створюють умови для більш масштабного та краще скоординованого наступу, що почнеться найближчим часом.Російські війська, швидше за все, продовжать діяти за трьома основними напрямками наступу на Донбасі: з Ізюму на південь через Слов'янськ у бік підконтрольної Росії Донецької області в районі Дебальцеве; від Рубіжного та Сєверодонецька на південний захід у бік траси Ізюм-Дебальцеве; а від Попасної на захід у бік того шосе. За даними Генштабу України, вони також можуть відкрити додатковий напрямок наступу з-під Донецька на північ у бік Краматорська.Основні зусилля росіян в даний час, мабуть, спрямовані з Ізюму на південний схід шосе на Слов'янськ. Рух на захід від Попасної, ймовірно, призначений для виходу на трасу Ізюм-Дебальцеве, що, можливо, створить умови для оточення або відкидання українських сил, що захищаються від російського наступу з району Дебальцеве на північний захід. Менш ясна мета прямих штурмів Сєвєродонецька та Рубіжного. Росіяни, можливо, намагаються захопити ці міста в рамках свого завдання щодо захоплення Донецької та Луганської областей. Окупаційні війська, мабуть, намагаються рухатися на південний захід від Ізюма у напрямку Барвінкового, що може дозволити їм відкрити напрям наступу на додаток до основного шосе Ізюм — Слов'янськ. Але Барвінкове — досить великий населений пункт, щоб затримати наступ росіян, якщо його утримають українські війська, а маршрут із Ізюму до Барвінкового насправді не паралельний шосе Ізюм — Слов'янськ — Барвінкове знаходиться приблизно за 50 км на захід від Слов'янська.Взяття Барвінкового не перерізає єдину українську наземну лінію зв'язку на Слов'янськ, більше того, ще одна основна наземна лінія зв'язку на Слов'янськ із заходу проходить через Краматорськ, приблизно за 45 км на південний схід від Барвінкового.
Таким чином, окремі російські наступи на сході навряд чи пройдуть значно успішніше, ніж аналогічні операції навколо Києва, якщо російські істотно не змінять свої оперативні схеми. Росіяни могли розтрощити українських захисників величезною кількістю різних напрямків наступу, змушуючи українців надто розосередитись.Російські сили продовжували нарощувати свої сили в Ізюмі та навколо нього протягом останніх 24 годин, у тому числі перекидали у цей район частини підрозділів, що воювали під Києвом. Генштаб України повідомив, що частини 6-ї та 20-ї загальновійськових армій, а також 1-ї гвардійської танкової армії, які певний час діяли в районі Харкова та Східної України, посилюються частинами 35-ї та 36-ї загальновійськових армій. армій та 106-ї повітряно-десантної дивізії, які боролися та зазнали великих втрат під Києвом.Генштаб стверджував, що на сході України також діяли частини 68 армійського корпусу Східного військового округу. Сили 68-го корпусу, ймовірно, виходили з 39-ї окремої мотострілецької бригади, що базується на острові Сахалін. Ці війська, ймовірно, раніше не брали участь у бойових діях в Україні, оскільки Генштаб України заявив, що їхня запланована ротація до Сирії була скасована, щоб полегшити їх вступ у війну. Український Генштаб стверджує, що російські сили зосередили близько Ізюму 22 БТГ для операцій у напрямі Слов'янська та Барвінкового.Проте реальна бойова активність на ізюмському напрямку була обмеженою: український генеральний штаб повідомив про одну серйозну спробу наступу на село Довгеньке, приблизно за 20 км на південь від Ізюму по Слов'янському шосе, яке українці, за твердженнями, відбили.Російські сили навколо Харкова загалом утримували свої позиції, хоча 16 квітня командувач Об'єднаного оперативного штабу України заявив, що українські сили повернули собі частину території навколо міста.Фредерик В. Каган, Катерина Степаненко и Каролина Херд https://www.understandingwar.org