Ігор Коровін для «Обріїв Ізюмщини» із Варшави
Ситуацію з вірусом в Польщі можна описати одним реченням: влада налаштована дуже серйозно, в той час як громадяни досить безтурботні. Часто лунають жарти, а в інтернеті множаться жартівливі картинки та статуси. Але, можливо, це від того, що люди довіряють представникам влади і почувають себе спокійно. Хоча досить багато людей, прислухаються до порад та, коли мають можливість, йдуть у відпустки і намагаються залишатися вдома. В соціальних мережах публікують дописи, як вони проводять час всією родиною і позначають тегом «лишаймося вдома». Це навіть стало модною тенденцією.
У неділю в Польщі завжди все закрито. Це час для родини та релігійних справ. Але у Варшаві є місце, де і в неділю завжди людно та гомінливо. Це історичний центр міста «Старе Міасто» або просто «Старувка». Тут і музики, і аніматори, і атракціони, і танцюристи, і художники, безліч сувенірів та вуличної їжі, від якої пахощі пливуть всією округою. Проте наразі минулої
неділі там була тиша. Гуляє невелика кількість людей, та нема того стовпотворіння й веселої метушні. Люди намагаються не скупчуватись навіть на зупинках. І, на диво, транспорт напівпустий. Перший від водія ряд крісел огорожено із забороною проходу. Це для того, щоб надати водію безпечний простір. На вулицях, звісно не людно, але перехожих з масками все ж замало.
Всі заклади розваг закрито попередньо на три тижні. Це стосується і кожного закладу, де може бути скупчення людей більше 50 чоловік. Також на карантині всі навчальні заклади будь-якого типу. В торгівельних центрах працюють тільки продуктові магазини. На касах помічники просять людей стояти на 2-3 метри один від одного, а оплата тільки картками. Мережа маленьких продовольчих магазинів «Жабка» впускає до приміщення по 2-3 людини і одразу просять брати целофанові рукавички.
Звісно, ситуація вдарила по як по малому, так і по великому бізнесу. Розважальні, та заклади харчування закриті, не зважаючи на кількість мішленівських зірок. Хостели, де в одній кімнаті мешкають більше двох чоловік або зачиняються, або переобладнуються. Фабрики та заводи скорочують діяльність, аби на зміні працювало менше 50 чоловік.
Така ситуація змусила багатьох наших заробітчан повертатися додому. Справа в тому, що найчастіше, українці працюють по двох типах договору. Це «трудовий договір» і «договір підряду». По першому договору, людина має соцпакет і гарно захищена. Податки і страхові внески платяться у повному обсязі. Але ставка за годину завжди нижча, ніж по договору підряда і кількість годин в день лише 8. У другому типу договору роботодавець платить мінімальний податок, а інші внески залишає на розсуд робітника. І кількість робочих годин в день не обмежена. Таким чином у другому випадку зарплатня буде значно вище, але захищеність ближче до нуля. Пункт про звільнення може бути навіть способом повідомлення у СМС.
Ще одне лихо чекає наших на кордоні. Мало того, що обмежено рух автобусів в Україну, так і пішохідні пункти закриті. Звісно, попит народжує пропозицію і таксисти за великі гроші домовляються перевозити українців. Але скупчення людей і машин дуже велике.
Про таку ситуацію не можна казати як про якусь дискримінацію. Як Україна так і Польща намагаються ввести жорсткі заходи безпеки не для того, щоб лише ускладнити життя, я для запобігання лиху. Та наразі багато людей залишаються заручниками ситуації. Маємо все ж надіятися, що держава знайде спосіб подбати про своїх громадян і ситуація впорядкується. Тим паче, що Київ та Варшава вже ведуть перемовини на тему спрощення пропуску українців.