Протягом трьох днів після смерті тіло Тараса Григоровича перебувало у церкві Академії мистецтв. Труну з тілом поета на Санкт-Петербурга несли студенти.
Шлях в Україну
26 квітня () викопали, перенесли через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і перевезли до .
Далі шлях проходив через , , , Кроми, , , , , , , , , до Києва. Випрягши коней з воза, студенти Університету Святого Володимира провезли труну і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі.
У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Та обстоював думку про поховання в Каневі, бо Шевченко ще за життя мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева».
Перепоховання
() на «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в . Брати Т. Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса. 10 (), після відслуженої в церкві , прах віднесли на Чернечу гору.
| «Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», — |
згадував Григорій Честахівський.
Вікіпедія
Завантажується ...