На сьогоднішній день менше ніж 20% всіх державних земель зареєстровано в Державному земельному кадастрі України. Понад 80% не зареєстровано. Стан із обліковуванням та реєстрацією держземель на Харківщині – аналогічний. Так, на грудень 2017 р., згідно оприлюдненому Моніторингу земельних відносин, лише 18,9% державних земель Харківщини зареєстровано в Державному земельному кадастрі. Решта – невідомо де, ким і як використовуються.
На жаль, держава є не тільки найбільшим, але і найнеефективнішим власником земель, який не в змозі (або не має наміру) контролювати належне йому майно. Адже подібна ситуація призводить до втрати значних доходів і сприяє корупції.
Згідно з дослідженням фахівця у галузі аграрної економіки Олега Нів’євського**, за доданою вартістю державні сільгосппідприємства генерують майже на 60% менше порівняно із приватним сектором. У масштабах всієї площі землі, яка обробляється державними сільгосппідприємствами – це 1,6 млрд грн та 0,5% втраченої доданої вартості для всієї галузі щороку.
На днях Президент України Петро Порошенко підписав закон про продовження мораторію на продаж сільгоспземель до 2020 року, не взявши до уваги доводи Мінекономрозвитку, який пропонував ветувати відповідний Закон.
Серед аргументів, що використовували найактивніші прихильники продовження заборони, – захист власників паїв від грабунку, захист українських чорноземів від вивозу за кордон, захист фермерів від втрати землі, яка їх годує…
Проте ситуація із неконтрольованим використанням земель найбільшого агровласника – держави – свідчить про наявність інших причин «довголіття» мораторію. Можливо, окремим чиновникам від влади вигідне використання державних земель у власних інтересах, коли корупційна система приносить прибутки до власних кишень та мільярдні збитки для держбюджету, тобто - для пересічних громадян…*офіційні дані станом на 2015 рік.
Більш детальна інформація – в матеріалі Економічної Правди