Казанської ікони Божої Матері (Казанська осіння)

   4 листопада   у Свято- Вознесенському храмі  на Пісках відбудеться  святкова  служба  ікони Піщанської Божої  Матері. До Ізюма приїде архієпископ Ізюмський Онуфрій.
   Здавна християни вірили,  що ікони із зображенням Христа, Богородиці і святих мають особливу надприродну силу. Протягом століть всередині християнства йшла боротьба між прихильниками та противниками почитання ікон. Писати ікони із зображенням Богородиці було офіційно дозволено на Ефеському церковному соборі у 431 році, хоча зображення Діви Марії, як відкрито стверджували церковні літописці того періоду, не є її  портретом у повному розумінні слова.  «Ми не знаємо обличчя Діви Марії…Можна сказати, зберігаючи віру: можливо вона мала таке обличчя,  можливо – не таке»…
    Офіційно іконопочитання в християнській церкві закріпилося у 842 році. Також було узаконено молебні біло ікон, хресні ходи та цілий ряд різних обрядів. Християни вірили у надприродну здатність ікон оберігати від хвороб, голоду, пожеж. Так, ікони пензля євангеліста луки всі д о однієї вважались чудотворними. Багато з образів Богоматері вважаються навіть заступниками і покровителями окремих  місцевостей. Особливою увагою церква оточила так звані «чудотворні». І з великої кількості найбільш чтимих образів Пресвятої Діви Марії православна церква виділили дев’ять, з котрих у перших рядах – Казанська ікона Божої Матері.
    На її честь православна церква відмічає два свята: 21 липня – Казанська літня і 4 листопада – Казанська осіння. До речі, в день Казанської літньої православна церква відмічає ще «чтимі» списки,  тобто копії з ікон Казанської Божої Матері.
   ДАЛІ.

  Здавна християни вірили,  що ікони із зображенням Христа, Богородиці і святих мають особливу надприродну силу. Протягом століть всередині християнства йшла боротьба між прихильниками та противниками почитання ікон. Писати ікони із зображенням Богородиці було офіційно дозволено на Ефеському церковному соборі у 431 році, хоча зображення Діви Марії, як відкрито стверджували церковні літописці того періоду, не є її  портретом у повному розумінні слова.  «Ми не знаємо обличчя Діви Марії…Можна сказати, зберігаючи віру: можливо вона мала таке обличчя,  можливо – не таке»…
   Офіційно іконопочитання в християнській церкві закріпилося у 842 році. Також було узаконено молебні біло ікон, хресні ходи та цілий ряд різних обрядів. Християни вірили у надприродну здатність ікон оберігати від хвороб, голоду, пожеж. Так, ікони пензля євангеліста луки всі д о однієї вважались чудотворними. Багато з образів Богоматері вважаються навіть заступниками і покровителями окремих  місцевостей. Особливою увагою церква оточила так звані «чудотворні». І з великої кількості найбільш чтимих образів Пресвятої Діви Марії православна церква виділили дев’ять, з котрих у перших рядах – Казанська ікона Божої Матері.
   На її честь православна церква відмічає два свята: 21 липня – Казанська літня і 4 листопада – Казанська осіння. До речі, в день Казанської літньої православна церква відмічає ще «чтимі» списки,  тобто копії з ікон Казанської Божої Матері.
   А тепер давайте трохи історії. У 1552 році Російська держава завоювала Казанське ханство, останній оплот татарського іга. Казань стала важливим опорним пунктом подальшого руху Московсько держави на південь і схід та розповсюдження православ’я.

Церковна легенда про походження казанської ікони Божої Матері та свят така: влітку 1579 року в Казані сталося чудо  - десятилітній дівчинці було видіння. Вона побачила уві сні Богородицю, котра сказала їй, що з-під землі у певному місці слід витягнути ікону.
    Видіння повторювалось дівчинці тричі. Вона розповіла про це матері, а мати  - владі. І ось 21 липня у присутності маси народу у місці, котре вказала Богородиця, дійсно знайшли ікону її, виблискуючу свіжими фарбами, назвали Казанською і урочисто перенесли до найближчого храму.
    У 1595 році на місце, де знайшли ікону, збудували церкви та жіночиій монастир, а день « обретіння» було оголошено церковним святом явлення, ікону Пресвятої Богородиці у граді Казані, так звана казанська літня…
   Історичні події того часу з очевидністю показують,  що це було не випадковість.
    По-первах, день явлення ікони Пресвятої Богородиці в Казані було лише місцевим святом, але з часом стало загально церковним. По часу воно припадало на розпал сінокосу, дозрівання хлібів та їх збирання на півдні. Часті липневі грози та град могли завдати шкоди селянам. А так як Богородиця вважалася  покровителькою землеробства, то селяни вірили, що посиленими богослужіннями можна вмолити небесну покровительку захистити від біди. Тому святкування літньої Казанської мало в селянському побуті велике значення.
   Походження другого свята Казанської ікони Божої Матері або Казанської осінньої дещо інше. Воно пов’язано з «неспокійним часом» в історії Московської держави.
    На початку 17 століття Москву захопили польські інтервенти. Для звільнення рідного краю від нашестя поляків у Нижньому Новгороді купець Козьма Мінін і князь Дмитро Пожарський організували народне ополчення.
    І ікона казанської Божої матері супроводжувала народне полки. 26 жовтня 1612 року (ст.ст.) загарбників було вигнано з Москви і російські війська отримали перемогу, як вважають, не без допомоги і покровительства Богородиці.
  При царі Михаїлі Федоровичі – до речі, під час його царювання управляв його батько, глава православної церкви патріарх Філарет – Казанську ікону Божої Матері було г оголошено святинею дома Романових. На честь ікони 4 листопада (нов.. ст.) було встановлено  місцеве, московське свято, котре з часом отримало назву Казанської осінньої. А вже наступник Михаїла – цар Олексій Михайлович Романов у 1649 році зробив це свято загально державним.
   У 1811 році при імператорі Олександрі І Казанську ікону Божої Матері перевезли до нової столиці Російської імперії – Петербурга, де для неї збудували спеціальний казанський собор. Цим ще раз було продемонстровано, що царська влада знаходиться під особливим покровительством Богородиці.
   227 ікон Богородиці, в тому числі  й Піщанська ікона Божої Матері в Ізюмі удостоєні того, що на їхню честь щорічно відмічають релігійні свята.
    Отець Василій, ключар кафедрального Свято-Вознесенського собору, протоієрей.