Вибори -2010 можна сказати пройшли спокійно, але водночас мали додатковий імпульс активності. На відміну від президентської виборчої кампанії 2004 року цього разу голосувало на 1600 чоловік більше. Не доходило до антагонізму між соціальними групами, не зафіксовано масових розлучень , коли чоловік голосував за одного, а дружина – за іншого кандидата.
Вибори -2010 можна сказати пройшли спокійно, але водночас мали додатковий імпульс активності. На відміну від президентської виборчої кампанії 2004 року цього разу голосувало на 1600 чоловік більше. Не доходило до антагонізму між соціальними групами, не зафіксовано масових розлучень , коли чоловік голосував за одного, а дружина – за іншого кандидата.
Хоча й під час нинішніх виборів були свої нюанси. Для декотрих це була особливо можливість додаткового заробітку. За нашими підрахунками близько 500 чоловік з різних штабів кандидатів у Президенти працювали на оплатній основі майже півроку. Це не враховуючи спостерігачів, власників автомобілів, що обслуговували виборчий процес, та членів виборчих дільниць. Деякі керівники міських осередків партій примудрилися одночасно керувати двома виборчими штабами. До того ж двоє ізюмчан були довіреними особами кандидатів у Президенти: Анатолій Фомічевський, перший секретар міської організації КПУ представляв інтереси Петра Симоненка, Артем Заїка – лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока. Слід зазначити, для спостереження за виборчим процесом не були задіяні представники західних регіонів України. Як правило, обійшлися своїми. Значно помолодшав склад членів виборчих дільниць. Це свідчення того, що люди захотіли підзаробити. Однак є інший бік медалі. Якість роботи самих комісій на відміну від попередніх виборів постраждала. Оскільки молодь ще не має достатнього досвіду проведення таких кампаній. Примітно те, що на цих виборах працював Державний реєстр виборців. Це позитивно позначилося на голосуванні. Своєчасно вносилися поправки у список. Хоча не завжди був зворотній зв’язок з населенням. Багато хто проявив байдужість, аби звірити свої дані у реєстрі. Тож не випадково, що у день голосування були непоодинокі випадки, коди громадяни бігли із заявами до суду.
Електоральні уподобання ізюмчан майже не змінилися. Нагадаємо, що у так званому третьому турі 2004 року Віктор Янукович зміг набрати 82,44 відсотка голосів, а Віктор Ющенко – 13,50 відсотка. Цього разу Віктор Янукович отримав підтримку 82,7 відсотка виборців, а Юлія Тимошенко – 13 відсотків голосуючих. З першого туру до Віктора Януковича цьогоріч відійшли голоси прихильників Петра Симоненка, Сергія Тігіпка, Володимира Литвина, Олександра Мороза, Інни Богословської. А до Юлії Тимошенко – Арсенія Яценюка, Віктора Ющенка та Олега Тягнибока.
В Ізюмському району особливих змін теж не відбулося. У 2004 році за Віктора Януковича проголосувало 77,5 відсотків виборців, за Віктора Ющенка – 18,4 відсотка. На нинішній виборах за Віктора Януковича віддали свій голос 75,6 відсотка, а за Юлію Тимошенко – 20,6 відсотка.
Дещо цікава картина вимальовується стосовно електоральних уподобань у селах району. У Бугаївці, скажімо, в першому і в другому турі прихильність до Віктора Януковича не змінилася – 281 голос. А от за Юлію Тимошенко у першому турі віддало свої голоси 94 чоловіки, у другому – 597 голосів. Крім того, що у другому турі зросла кількість самих виборців, чомусь різко збільшилось число прихильників Юлії Тимошенко. І виявляється, - завдяки всіх інших кандидатів. Це,звісно, - парадокс.
Порадували цього року оперативні дані екзіт-полів. Майже всі їх дані були одинакові, з невеликими похибками. Це засвідчило про те, що соціологи зуміли зробили висновки із попередніх виборчих кампаній.
Показовим був той факт, що жоден із екс-міських голів Ізюма не висловив своєї підтримки тому чи іншому кандидату. Лише голова районної держадміністрації змогла відкрито заявити про свій вибір. Засоби масової інформації теж утрималися від політичного «бруду». Матеріали щодо підтримки того чи іншого кандидата подавалися у відносно толерантній формі.
Отже, ще одні вибори позаду. Головне тепер - об’єднати зусилля для соціально-економічного розвитку. Інакше в постійному протистоянні можна зруйнувати найцінніше – людську віру в справедливість
К.Григоренко.