Бої під Харковом носили характер маневрової війни. У лютому 1943 року Червона армія відбила місто у німців, щоб у березні його знову втратити. Для вермахту ця битва стала останньою операцією у стилі бліцкригу. А для Червоної армії поразка звелася до мінімуму - завдяки мужності й героїзму солдатів та офіцерів.
Далі.
 На знімку: лютий 1943 року. Уродженець Сумщини, командир 3-ї танкової армії генерал Павло Рибалко в центрі визволеного Харкова. Пізніше Рибалко стане відомим за свою тактику стрімких танкових проривів. Бої під Харковом носили характер маневрової війни. У лютому 1943 року Червона армія відбила місто у німців, щоб у березні його знову втратити. Для вермахту ця битва стала останньою операцією у стилі бліцкригу. А для Червоної армії поразка звелася до мінімуму - завдяки мужності й героїзму солдатів та офіцерів.
Отже, 21 січня 1943 року командуючий Воронезьким фронтом генерал-полковник Ф. І. Голіков подав верховному командуванню план операції з оволодіння Курськом, Бєлгородом і Харковом. Цей план отримав кодову назву \"Операція \"Зірка\". Передбачалось почати наступ 1 лютого, силами 40-ї, 69-ї и 3-ї танкових армій із частинами посилення, оточити німецькі війська в районі Харкова на шостий день операції та цілком оволодіти містом на восьмий - тобто 9 лютого. Паралельно, війська Південно-Західного фронту генерал-полковника Миколи Ватутіна повинні були проводить операцію \"Стрибок\" – прорватися до Дніпра, з метою відрізати та оточити німецьку групу армій \"Дон\" в районі Донбасу. В рамках же операції 6-а армія генерал-лейтенанта Ф. М. Харитонова мала наступати територією Харківській області з рубежу Куп’янськ-Сватове до Лозової через Ізюм.
Операція \"Зірка\" почалась 2 лютого 1943 р. Термін довелося дещо посунути - щоб згрупувати та привести в порядок розтягнуті при виході на початкові рубежі й виснаженi попередніми боями війська. На рубежі Сіверського Дінця оборону вже займали ворожі частини 2-ї танкогренадерської дивізії СС \"Рейх\" - першого з’єднання зі складу II-го танкового корпусу СС групенфюрера Пауля Хауссера, яке прибуло до Харкова. Цей свіжий, повністю укомплектований (до 400 танків та самохідок) корпус направлявся із Франції для деблокування Сталінграду, але оперативна обстановка різко змінилась і він розгорнувся під Харковом. Його перша дивізія \"Рейх\" прибула у перших числах лютого, а друга – \"Лейбштандарт \"Адольф Гітлер\" – розвантажувалась, коли бої ішли вже на підступах до міста. Третя дивізія корпусу – \"Мертва голова\" – встигла тільки до моменту, коли Харків уже здавали Червоній армії.
\"Я виїхав у супроводі двох танків в бік Куп\'янська, щоб самому отримати уявлення про противника. Колюча сніжна буря хльостала нас… Ліворуч і праворуч упізнавали ми тіні радянських танків, котрі повільно рухались на захід. Ці танки уникали дороги, повзучи через сильно пересічену місцевість, і точно хотіли спробувати взяти в кліщі наші передмостові укріплення\".
Так описує початок операції Червоної армії німецький танкіст Курт Мейєр. Наступного дня його танковий полк прийняв бій під Чугуєвом, де передові загони Воронезького фронту потрапили в пастку, влаштовану військами СС.
Однак навіть прибуття настільки потужних свіжих частин не змогло стримати наступального пориву військ Червоної армії. 6-9 лютого 1943 р. Сіверський Донець було форсовано, а 10 лютого звільнено Чугуїв і Печеніги.
Успішно розвивався наступ у сусідів 3-й танкової армії: 6 лютого 340-а и 183-я дивізії 40-ї армії генерал-лейтенанта К. С. Москаленка увірвались в Білгород, частини ж 6-ї армії генерала Харитонова зайняли Ізюм і Балаклію, а 69-ї армії генерал-майора М.Казакова – Вовчанськ.
З наближенням радянських військ до оборонних рубежів довкола Харкова опір есесівських дивізій зростав. 9 лютого німцями була зроблена контратака в районі с. Великий Бурлук, а 10-й, 12-й і 15-й танкові корпуси 3-й танкової армії зав’язали тяжкі бої за Рогань і Тракторний завод.
Тим часом, 40-а армія, відкинувши підрозділи дивізії \"Велика Германія\", увела в прорив свій маневрений резерв – 5-й гвардійський танковий корпус генерал-майора Андрія Кравченка, котрий до 14 лютого дістався Люботина й Богодухова, відрізавши гарнізону Харкова відступ на Полтаву.
Одночасно 25-а гвардійська и 340-а стрілецькі дивізії 40-ї армії упритул наблизились до міста з заходу й півночі. Східна та південно-східна околиці також планомірно переходили в руки 69-ї та 3-ї танкової армій. До полудня 16 лютого Харків був повністю зайнятий військами Червоної армії. Взвод автоматників лейтенанта Шевченка з 1142-го полку 340-ї стрілецької дивізії підняв над будівлею Держпрому червоний прапор.
А. Парамонов, краєзнавець, журналіст. Директор приватного музею міської садиби (Харків)