Питання множинного громадянства завжди було актуальним і викликало неабиякий інтерес у суспільстві. Але останнім часом на території України ця тема набула ширших масштабів, викликаних політичними потрясіннями, що випали на долю нашого народу.
Далі.Питання множинного громадянства завжди було актуальним і викликало неабиякий інтерес у суспільстві. Але останнім часом на території України ця тема набула ширших масштабів, викликаних політичними потрясіннями, що випали на долю нашого народу.
У цілому, наявність подвійного громадянства є нормальною процедурою в багатьох країнах світу, здебільшого на Заході. В деяких державах паспорт громадянина можна навіть придбати за кругленьку суму (Наприклад, Домініканська Республіка, Мальта, Кіпр, Болгарія тощо). І тут не є обов’язковим постійне відвідування своєї другої, третьої, і точно не єдиної Батьківщини. Таке могло б бути й в Україні, якби не спритні руки Російської держави, яка вдало спекулює питаннями громадянства в межах колишньої СРСР. Адже зручним поясненням незаконних дій з боку сусідньої федерації завжди слугували гучні фрази стосовно «Російського миру» та «захисту власних громадян». Такий сценарій одного разу вже був використаний в Абхазії та Осетії, де на територію держави (тоді ще Грузії) були введені російські війська, а президент країни-агресора, пояснюючи незаконні дії уряду, запевнив, що вони зобов’язані захищати гідність і життя російських громадян в будь-якій точці земної кулі.
Також неприємною новиною є те, що подібна участь не оминула й українців, здебільшого тих, хто проживає в межах Криму, Донецької та Луганської областей. За неофіційними даними, російські паспорти мають близько трьохсот тисяч громадян України. Й це тільки початок. Не так давно Державна Дума РФ прийняла законодавчі поправки щодо введення спрощеної системи отримання російського громадянства для українців, які визнані офіційними носіями російської мови та проживають на її території. Бажаючим отримати паспорт сусідньої держави більше не потрібно формальне підтвердження відмови від громадянства України (яке, як запевняють в Держдумі, аж надто складно здобути). Тепер лише офіційна заява про відмову, підписана російським президентом.
Таким чином, велика кількість вже «російських громадян» досі вважається українськими. Це розв’язує руки російським спецслужбам здійснювати антиукраїнську діяльність, залишаючись непокараними. А перетин кордону РФ не дозволяє Українській стороні вчиняти будь-які дії стосовно таких порушників.
Тому, дійсно, потрібно визнати, що існує масштабна проблема національної безпеки Української держави, особливо в умовах війни на Сході країни. Влада повинна чітко реагувати на подібні ситуації і вирішувати їх якнайшвидше. В іншому випадку наслідки можуть бути плачевними, як показує досвід Грузії та Криму.
Євгенія Саболдашна.